З настанням довгих літніх присмерків вони сховалися в каюті. Лізеттині пальці лежать на долоні Матильди, а та вказівним пальцем правої руки водить лінією долі. Пізніше повторить те ж саме, дивлячись у карти. Певна в тому, що кажуть долоня й карти.
Певний і він, поки швидким кроком поспішає до готелю «Скалета», щоб думки з голови щонайшвидше перенести на екран ноутбука.
Нарешті випірнув образ Матильди Кесініс, мами вчительки фортепіано Діони Фажов з Рібарскої вулиці, поруйнованої під час союзницького бомбардування Пули 1944 року. Її портрет висів на стіні малого салону: гостра лінія носу, яка лише в профіль набуває свого справжнього обрису, дискретно прихована в анфасі; виразні брови, чуттєві вуста й очі, які сяють, немов живі.
Коли він з сестрою заходив у те похмуре помешкання з високими стелями, розташовувався в салоні й звідти крізь відчинені двері слухав, яку сусідній кімнаті сестра й вчителька Фажов готують пісеньку про сонечко для фестивалю «Діти співають — Загреб 1964». На низькому комоді лежить баглама — маленький струнний інструмент з трьома парами струн, прикрашений перламутром — реліквія, успадкована від Діониного діда по дядькові, який ще дитиною прибув із сім’єю до Пірея зі Смирни. Була це одна з історій вчительки Фажов. Після заняття вони пили чай та їли халву. Ніколи більше під час своїх мандрів Туреччиною й егейськими островами він не куштував такої халви. Вчителька її готувала за рецептом малоазійських греків, додаючи багато кориці та трояндову водичку.
Вікна салону виходили на візантійську капелу Санта-Марія Формоза й парк з археологічними розкопками. А саме тут, де парк, колись була бідняцька частина старого міста — густе сплетіння вузьких вулиць з ресторанчиками та барами, що тягнулися до Форуму. Під час союзницького бомбардування останнього року Другої світової війни більшість тих будівель була повністю зруйновна. За рішенням міської влади на тому місті після відходу англо-американської адміністрації облаштували парк.
Якось по обіді, після чаю й халви, Діона здивувала їх запрошенням піти в парк. Ходили між соснами й археологічними розкопками. Пояснила їм, що головна стежка, яка перетинає парк діагонально, повторює напрямок вулиці Традоніко. На тій вулиці вона виросла. Показала їм місце, де стояв будинок, в якому вони жили. Тепер на цьому місці, на самому краєчку паркінгу, стоїть римський саркофаг. Мама загинула перед вхідними дверима, повертаючись з базару. Будинок був лише частково пошкоджений, а їхнє помешкання на першому поверсі залишилося цілим. Потім весь квартал відселили. Діона поскаржилася, що в парку немає лавок — якби вони були, одну б вона притягнула у своє колишнє помешкання.
Це речення врізалося мені в пам’ять. Кілька тижнів по тому, коли мама й сестра поїдуть у Загреб, на фестиваль «Діти співають», він переселиться до Лізетти й на стінах її кімнати відкриє для себе ціле зникле місто й осіб, яких більше немає. Вже тоді усвідомив, чи тільки відчув, що пам’ять продовжує існування минулих світів навіть за їхньої фізичної відсутності. Світ цілісний. На старих струнах баглами й далі залишаються сліди пальців діда по дядькові Діони Фажов, у пральні «Вілли Марії» відлунюють кроки англійських офіцерів, а в холі готелю «Терапія» у Цріквениці чути голоси чеських туристів.
Відтоді — чутливість до гулу асфальту й усвідомлення взаємного зв’язку всіх істот, речей і явищ. Тож коли б тільки не проходив парком між Форумом і візантійською капелою Санта-Марія Формоза, завжди бачив у траві біля саркофага обрис лавки вчительки Фажов.
5
Через три дні й три ночі, рано вранці четвертого дня, «Патрас» причалив у Пірей. У тій довгій подорожі Лізетту час від часу мучила морська хвороба. Десь в Іонічному морі, після Корфу, їх заскочила негода. Лізетту знудило. Матильда їй дала імбир. Не допомогло. Лише коли на світанку море вщухло, заспокоїлася і Лізетта. З’явився берег Пелопоннесу.
Всю цю безсонну ніч Матильда намагалася відвертати її увагу. Стільки разів подорожувала пароплавом, все знає про морську хворобу. Дуже помічний опіум, але де ж його знайти. Каже Лізетті рухати головою назад у ритмі хитання судна. Іноді це допомагає. Коли наступного разу доведеться плисти, хай запасеться трояндовою водою. Лізетта гірко сміється. Де ж її взяти. Матильда обіцяє дати пляшечку. Щороку вона робить трояндову воду, додає її до халви, як це заведено в Смирні.