Дубровський дивився на комісара з цікавістю.
— У вас абсолютно логічне мислення, Люсьєн, — зауважив. — Наскільки я зрозумів, ви пропонуєте блокувати нічний клуб і з'ясувати, там наші дівчата чи їх вивезли.
— Я цього не говорив, — запротестував Бонне, — але ви вгадали хід моїх думок. Крім того, поки Ангель не знатимете, що ми встановили нагляд за клубом, він вільно спілкуватиметься з мадам Блюто. І з вашою допомогою, Серж, ми довідаємось, де вони з полковником мешкають. Зараз я зателефоную до мого друга з поліцейського управління, він допоможе мені розробити детальний план операції. — Зіскочив зі стільця, забігав по кімнаті, втупившись у підлогу, буцімто там залишилися сліди злочинців. — Тепер усе залежатиме від нашої спритності і вміння законспіруватися, — продовжив весело, — бо грати доведеться не з простачками. Мені подобається ця гра. А вам, Серж?
Дубровський не погодився:
— Волів би ніколи в житті не стикатися з такими типами.
— Але ж ви можете стати знаменитістю! Якщо цей Ангель і справді той самий Ангель, газети піднімуть галас, а ви — першовідкривач.
— Я хотів би, щоб восторжествувала правда, а галас…
— Не кажіть, слава є славою, і ваша журналістська зірка швидко піде вгору. Це буде сенсація: російський журналіст сам, можна сказати, власноручно затримує відомого есесівця.
— Якого, можливо, уже нема в Танжері.
— Так, — опустився на землю Бонне. — Не гаятимемо часу. Іду в поліцію, а ви потурбуйтесь про Анрі. Ось телефон… Домовтесь з лікарем, щоб він кілька днів нікому не казав про свого пацієнта.
Бригада шляхових робітників, складена з переодягнених поліцейських, розпочала ремонт шосе поблизу «Грайливих лялечок». Це не викликало жодної підозри — мерія давно збиралася полагодити дорогу, і сама мадам Блюто вже кілька разів просила міських чиновників прискорити цю справу.
Поставили на шосе знаки обмеження швидкості, почали возити жорству, а Бонне і Дубровський влаштувалися в невеличкому наметі на узбіччі, звідки добре було видно всі підходи до клубу.
Зранку вілла здавалася пусткою — жодного руху. Лише близько дев'ятої з міста прибули два великих фургони. Бонне озброївся біноклем і спостерігав, як із грузовиків вивантажували м'ясо, ковбаси, ящики з напоями. Вивантажені фургони одразу ж повернулися до Танжера. Ще до цього шосе заполонили мешканці навколишніх сіл — пішоходи і велосипедисти, які везли і несли до міста на продаж фрукти й овочі. Дехто завертав і до «Грайливих лялечок» — видно, постійні постачальники.
Пройшло кілька машин. Взагалі рух був невеликий — дорога вела до містечка, розташованого кілометрів за тридцять від узбережжя, і закінчувалася там, тому мерія і гальмувала її ремонт. Справа зрушилася з мертвої точки лише під натиском поліції.
Близько десятої з гаража виїхав «форд» старого випуску. Шофер поставив машину перед центральним під'їздом і зник у приміщенні. Чекати довелося недовго: в автомобіль сіло двоє, і він рушив до міста.
Бонне тихо покликав поліцейського, що розсипав гравій по асфальту:
— Махмуд, затримай отой «форд» на хвилину…
Коли автомобіль порівнявся з наметом, Махмуд вискочив на середину шосе, кахнув червоним прапорцем. Машина зупинилася.
Сергій, який прилип до віконця, здригнувся: за кермом сидів Ангель.
— Він, — прошепотів, — Франц Ангель;..
— Другий, певно, полковник Кларенс… — Бонне натискав на спуск мікрофотоапарата.
«Форд» знову рушив: стара, пошарпана, зеленкувата машина, в яких звичайно їздять люди середнього достатку. Комісар нахилився над мікрофоном.
— Марван, Марван, чуєш мене? Зараз на Танжер виїхав зелений «форд» під номером триста тридцять сім — шістдесят вісім. Встановіть нагляд! У машині двоє. Дізнайтеся, куди вони їдуть і де мешкають. Усе…
«Форд» давно вже зник за поворотом, а Бонне і Сергій все ще дивилися йому вслід. Потім комісар штовхнув Дубровського ліктем у бік, підморгнув.
— Порядок! — сказав весело. — Я знаю Марвана, він учепиться за них, як реп'ях за хвіст шолудивого пса. Можете вважати, Серж, що ви недаремно побували в Танжері.
— У нас кажуть: не хвались, ідучи на рать…
— Від Марвана їм не втекти, — запевнив Бонне. — Хитрий і розумний, бестія, природжений агент кримінальної поліції.
… На віллі починалися повсякденні клопоти. Заспані, напіводягнені дівчата бігали на кухню. На подвір'ї шофери мили дві легкові машини — розкішний «мустанг» останнього випуску і маленький червоний «фольксваген». Потім із гаража виповз заднім ходом пікап, постояв біля кухні і шмигонув з двору не на. Танжер, а по дорозі, що вела до містечка.