Це раптове вторгнення змінює зікронський сценарій. Варвари й містяни, посадовці й повстанці, господарі й раби — усі забувають про власні незгоди, об’єднані спільною метою. Класові бар’єри падають, снільфарди відкидають свої давні титули разом із масками, закочують рукави й будують барикади разом з игніродами. Усі вітають одне одного іменем тристок, яке (приблизно) означає «той, з ким обмінявся кров’ю», тобто товариш, або ж брат. Жінок відводять до храму й зачиняють там заради їхньої ж безпеки, дітей також. Король і Слуга Радості потискають один одному руки й вирішують командувати разом. Цитуючи давню приказку, Король каже: «Кулак більший за взяті разом пальці». Дуже швидко вісім важких воріт до міста опускаються.
Люди-ящери здобувають першу перемогу в полях за містом завдяки несподіваній появі. Вони беруть у полон кількох жінок, замикають їх у клітках, і десятки солдатів-ящерів облизуються на них крізь ґрати. Але тоді зенорській армії доводиться відступити: променева зброя, на яку вони покладалися, не дуже добре працює на Зікроні через різницю в гравітації, електричні ласо ефективні лише на близькій відстані, і мешканці Сак’єль-Норна опинилися по той бік дуже товстої стіни. Люди-ящери не мають вдосталь одномісних винищувачів, щоб переправити в місто достатньо сил для атаки. З кріпосної стіни на будь-якого ящера, який наважується підійти надто близько, летять снаряди: зікронці виявили, що зенорські металеві шорти займаються за високої температури, і тепер жбурляють у них просмолені палаючі кулі.
У вождя ящерів стається істерика, і п’ятеро їхніх учених падають замертво: демократії на Зенорі точно немає. Ті, хто вижив, беруться до роботи, щоб розв’язати технічні проблеми. Вони стверджують, що, маючи достатньо часу й потрібне обладнання, можуть розчинити стіни Сак’єль-Норна. А ще вони можуть розробити газ, від якого зікронці знепритомніють. Тоді можна буде спокійно чинити все, що вони люблять.
На цьому перша частина обривається. Але що сталося з історією кохання? Де сліпий убивця й німа дівчина? Під час усього цього безладу про дівчину зовсім забули — востаннє її бачили, коли вона ховалася під червоним жертвенним ліжком, а про сліпця взагалі мови не було. Вона гортає сторінки назад: може, пропустила щось. Але ні. Ці двоє просто зникли.
Можливо, далі все буде гаразд, у наступному захопливому епізоді. Може, він надішле їй звістку.
Вона знає, що в цьому її очікуванні є щось ненормальне, — він не посилатиме їй звісток, а якщо й посилатиме, то це буде не так, — але вдіяти нічого не може. Ці фантазії викликає надія, ці міражі здіймає бажання — надія без надії, прагнення у вакуумі. Можливо, вона несповна розуму, втрачає глузд, у неї їде дах. Їде дах — наче в розтрощеному будинку, у зруйнованій хатині, як у маєтку після землетрусу. Коли в тебе їде дах, із тебе виходить те, що мало б лишатися всередині, те, чого не можна випускати. Замки втрачають свою силу. Охорона засинає. Паролі не спрацьовують.
Вона думає: «Можливо, він мене зрікся». Старе слово, — «зрікатися», — але воно дуже точно описує її відчуття. Вона може собі уявити, як він її зрікається. Він цілком міг би за якимось поштовхом померти заради неї, але жити заради неї — це зовсім інше. Він не схильний до одноманітності.
Попри розуміння того, що це неправильно, вона чекає й шукає місяць за місяцем. Ходить по крамницях, по вокзалах, не оминає жодного газетного кіоску. Але наступний захопливий епізод так і не з’являється.
«Мейфейр», травень 1937 р.
Квітень цього року скаче, мов ягня, і весняний сезон бере приклад легкого й рухливого настрою й вибухає цілим оберемком прийомів та від’їздів. Містер і місіс Генрі Рідель повернулися із зимування в Мексиці, містер і місіс Джонсон-Рівз приїхали зі своєї флоридської схованки в Палм Біч, а містер і місіс Т. Перрі Ґранж повернулися з круїзу по сонячних Карибських островах, тоді як місіс Р. Вестерфілд із дочкою Дафні вирушили до Франції та Італії «з дозволу Мусоліні», а містер і місіс В. Мак-Клелланд поїхали до казкової Греції. Родина Дюмон-Флетчер провела надзвичайний сезон у Лондоні й знову з’явилася на місцевій сцені, саме вчасно до Драматичного фестивалю домініону, членом журі якого є містер Флетчер.
Тим часом у бузково-срібному інтер’єрі «Аркадійського дворика» відсвяткували іншу появу — місіс Річард Ґріффен (у дівоцтві — міс Айріс Монфор Чейз) була помічена за обідом, улаштованим її зовицею місіс Вініфред «Фредді» Ґріффен Прайор. Молода місіс Ґріффен, прекрасна, як завжди, і одна з найяскравіших наречених минулого сезону, була вбрана в охайний костюм із небесно-блакитного шовку з жовто-зеленим капелюшком і приймала привітання з нагоди народження дочки Еймі Аделії.
«Плеяди» розгорнули активну діяльність із нагоди прибуття до них зірки, міс Френсіс Гомер, відомої актриси монологу, яка знову представила в Ітонському залі свою серію «Жінки, кохані долею», де вона зображує жінок, що лишили слід в історії й мали вплив на життя таких видатних фігур, як Наполеон, Фердинанд Іспанський, Горацій Нельсон і Шекспір. Міс Гомер блискуче й жваво зобразила Нелл Ґвін; драматично зіграла королеву Ізабеллу Іспанську; її Жозефіна була чудовою віньєткою вечора, а монолог леді Емми Гамільтон став справжнім драматичним шедевром. Це була приголомшлива й чарівна вистава.
Вечір завершився бенкетом для «Плеяд» і їхніх гостей, який розкішно влаштувала в Круглому залі місіс Вініфред Ґріффен Прайор.
Лист із «Белли Вісти»
Канцелярія директора,
Санаторій «Белла Віста»,
Арнпрайор, Онтаріо
12 травня 1937 р.
Містерові Річарду І. Ґріффену,
президенту та голові Ради директорів
«Королівського об’єднання
Ґріффен — Чейз»,
Кінґ-стрит, 20,
Торонто, Онтаріо
Любий Річарде!
Було дуже приємно зустрітися з тобою в лютому й знову потиснути тобі руку через стільки років, хоч і за таких сумних обставин. На жаль, із тих «золотих днів юності» життя розвело нас різними шляхами.
Повертаючись до більш нагальних питань, із прикрістю повідомляю, що стан твоєї юної своячки міс Лори Чейз не покращився, а, навпаки, дещо погіршився. Її нав’язливі ідеї тільки зміцніли. На нашу думку, вона все ще становить небезпеку для себе самої й потребує постійного нагляду з використанням заспокійливих, коли це буде потрібно. Вона більше не розбивала вікон, хоч і трапився один інцидент із ножицями. Однак ми застосуємо всі заходи, щоб попередити рецидив.
Ми й надалі робимо все, що в наших силах. З’явилося кілька нових способів лікування, на позитивний ефект яких ми сподіваємося, особливо це стосується електрошокової терапії, обладнання для якої незабаром надійде. З твого дозволу додамо її до лікування інсуліном. У нас є всі підстави сподіватися на покращення стану міс Чейз, хоча ми й прогнозуємо, що вона ніколи не буде повністю здорова.
Це доволі неприємно, але я мушу попросити вас із дружиною нині утриматися від відвідин і навіть листів до міс Чейз, бо зв’язок із вами обома матиме згубний вплив на лікування. Як ти знаєш, у центрі найбільш нав’язливих ідей міс Чейз саме ти.
Я буду в Торонто цієї середи й чекатиму на приватну розмову з тобою у твоєму офісі, адже твою юну дружину, як молоду матір, не слід турбувати такими тривожними темами. Тоді я попрошу тебе підписати необхідні форми згоди на запропоноване нами лікування.
Дозволю собі додати до листа рахунок за минулий місяць.