Я маю відчувати щось більше, аніж хворобливий страх стати наступним…
Сарасті не гаяв часу. Дублер. Тільки-но ми прибули, нас зустрів щойно відталий і пропахлий нікотином дублер Шпінделя. Регідратація ще тривала — до його стегон були прикріплені мішечки з фізрозчином, хоча навряд чи це зможе пом’якшити гостроту його рис. Під час руху суглоби нового біолога потріскували.
Він поглянув крізь мене і взяв тіло.
— Сьюзан… Мішель… Я…
Банда відвернулася.
Він кашлянув і почав натягувати на труп мішок.
— Сарасті хоче бачити всіх у барабані.
— Ми світимося, — нагадала Бейтс.
Навіть у скороченому вигляді екскурсія встигла нагородити нас летальною дозою зівертів. Легка нудота вже лоскотала мені горло.
— Знезараження — потім. — Він затягнув блискавку, і Шпіндель зник, схований в олійно-сірому савані. — Ти… — він повернувся в мій бік і вказав на пропалені дірки у моєму комбінезоні. — Зі мною.
Роберт Каннінґем. Ще один типаж. Темноволосий, із запалими щоками та прямою щелепою, якою можна послуговуватися як лінійкою. Він був спокійнішим і водночас жорсткішим за чоловіка, якого замінив. Якщо Шпіндель смикався і бився у конвульсіях, неначе від електричного розряду, то обличчя Каннінґема своїм виразом нагадувало воскову маску. Частина мозку, що відповідала за мімічні м’язи, була зайнята іншими справами. Навіть судоми, що стрясали його тіло, були приглушені, пом’якшені нікотином, який він вдихав щомиті.
Зараз у нього в руках не було цигарки. Він тримав загорнуте в саван тіло свого нещасливого попередника, випромінюючи щойно відталу зневагу до корабельного синтезиста. Його пальці тремтіли.
Бейтс і Банда мовчки піднімалися хребтом. Каннінґем і я йшли слідом, тримаючи між нами саван зі Шпінделем. Бік і нога знову запекли, коли Каннінґем нагадав про них. Навряд чи він зможе багато що для них зробити. Лазерні промені пропалювали плоть, яка траплялася їм на шляху, тож якби вони пошкодили щось життєво важливе, я б уже був мертвим.
Біля люка ми вишикувалися в колосок: спершу Шпіндель, за ним — Каннінґем. Коли я потрапив у барабан, Бейтс і Банда вже спустилися на підлогу і сіли на свої звичні місця. Сарасті — з плоті й крові — дивився них з іншого кінця столу для засідань.
На його очах не було окулярів. Під таким кутом м’яке, повноспектральне світло барабана змивало з них мерехтіння. Якщо не придивлятися до них зблизька чи надто довго, можна було подумати, що це людські очі.
До мого приходу біомедичний відсік уже сповільнив обертання. Каннінґем вказав на діагностичне крісло на застиглій частині палуби, що слугувала нам лазаретом; я підлетів до неї і закріпився. За два метри від мене, за перилами, заввишки до пояса, повільно крутився барабан. Бейтс, Банда та Сарасті оберталися, наче тягарці на линві.
Я підключився до КонСенсусу, щоб їх чути. Джеймс говорила тихим безвиразним голосом:
— Я помітила новий візерунок серед постійних форм. Щось у ґратках, схоже на сигнал. Коли я вирушила до нього тунелем, він став потужнішим. Я ішла за ним, а тоді знепритомніла. Не пам’ятаю нічого до миті, коли ми вже поверталися назад. Мішель, наскільки могла, розповіла мені про те, що трапилося. Більше я нічого не знаю. Мені шкода.
За сто градусів звідси, в зоні невагомості, Каннінґем поклав свого попередника в труну, яка виконувала інші функції, ніж ті, що встановлені в передній частині корабля. Мені було цікаво, чи мав він намір розпочати розтин просто під час наших зборів. І чи чутимемо ми при цьому які-небудь звуки.
— Сашо, — обізвався Сарасті.
— Ага, — в голосі з’явилися притаманні Саші розтягнуті нотки. — Я висіла на матусі. Коли вона знепритомніла, я оглухла й осліпла на фіг. Намагалася перебрати командування на себе, але щось мені заважало. Певно, Мішель. Не думала, що вона на таке здатна. Я навіть бачити нічого не могла.
— Але ти не втратила свідомості.
— Наскільки я пригадую, я була весь час при тямі. Але в цілковитій темряві.
— Запахи? Дотики?
— Я відчула, що Мішель насцяла у скафандр. Але більше нічого не помітила.
Повернувся Каннінґем. В його зубах, як завжди, стирчала цигарка.
— Ніщо не торкається тебе, — припустив вампір. — Ніхто не хапає за ногу.
— Ні, — відказала Саша.