— Але ж… тридцять відсотків…
— Тридцять відсотків моторних і сенсорних дротів. — Ще одна затяжка. — Наче у восьминога; неймовірна кількість нейронів, але половина з них використовується, щоб керувати присосками.
— Наскільки мені відомо, восьминоги доволі розумні, — сказала Джеймс.
— За стандартами молюсків — звісно. Але ти хоч розумієш, скільки додаткових дротів знадобилося б тобі, якби фоторецептори твоїх очей вкривали все тіло? Для початку тобі потрібно було б триста мільйонів подовжувачів від півміліметра до двох метрів завдовжки. А це означає, що всі сигнали твого тіла розсинхронізуються, і знадобляться мільярди додаткових логічних схем, щоб узгодити вхідні дані. І все це дасть тобі єдине статичне зображення — без фільтрування, інтерпретації чи хронологічно послідовної інтеграції. — Він здригнувся і зробив чергову затяжку. — А тепер помнож це на всі додаткові дротики, необхідні для того, щоб сфокусувати ці очки на предметі чи щоб передати всі дані окремим хроматофорам, а тоді ще додай обчислювальну потужність, потрібну для запускання всіх цих хроматофорів водночас. Тридцять відсотків здатні на таке, але я дуже сумніваюся, що тоді тобі щось би лишилося на філософію та науку. — Він махнув рукою в напрямку трюму. — Цей… цей…
— Шифратор, — запропонувала Джеймс.
Каннінґем розсмакував слово.
— Дуже добре. Цей шифратор — абсолютне диво еволюційної інженерії. А ще він тупий, як пень.
На мить запала тиша.
— Тоді що ж це? — нарешті запитала Джеймс. — Чиясь домашня тваринка?
— Канарка у вугільній шахті, — припустила Бейтс.
— Можливо, навіть не це, — відповів Каннінґем. — Можливо, це лише лейкоцит з маніпуляторами. Або робот-ремонтник. Керований дистанційно чи діючий інстинктивно. Але, люди, зараз ми забуваємо про набагато важливіші питання. Як узагалі може анаероб розвинути настільки складну багатоклітинну структуру, та ще й рухатися так швидко, як ця тварюка? Такий рівень активності спалює купу АТФ.
— Може, вони не використовують АТФ, — сказала Бейтс, доки я зазирав у підказку: аденозинтрифосфат. Джерело клітинної енергії.
— Він накачаний АТФ по вінця, — заперечив Каннінґем. — Це можна стверджувати, судячи навіть з решток. Питання в тому, як цій істоті вдається так швидко його синтезувати, щоб встигати за попитом. Суто анаеробних джерел не вистачило б.
Ніхто не висунув жодних припущень.
— У будь-якому разі, — підсумував біолог, — на цьому урок завершено. Якщо вам потрібні криваві подробиці, звертайтеся до КонСенсуса. — Він ворухнув пальцями вільної руки: спектральна модель зникла. — Я працюватиму й далі, але якщо вам потрібні ґрунтовні відповіді, принесіть мені живий екземпляр. — Він загасив цигарку об переділку і з викликом подивився на людей у барабані.
Решта ніяк не зреагували. Їхні грані досі виблискували від одкровень, що зійшли на них кілька хвилин тому. Можливо, для загальної картини заморочки Каннінґема були важливішими; або ж у редукціоністському всесвіті біохімічні основи завжди мають пріоритет над тоншими нюансами позаземного розуму чи міжвидового етикету. Але, перетравлюючи попередні відкриття, Банда та Бейтс відстали від часу. Не просто перетравлюючи, а загрузнувши в них. Вони вчепилися за Каннінґемові знахідки, наче смертники, що дізналися про можливість помилування через допущену судову помилку.
Сумніву не було: у нас на руках мертвий шифратор. Але він не іншопланетянин, зовсім ні. Він не розумний. Просто лейкоцит з маніпуляторами. І тупий як пень.
А з думкою про зіпсуте чуже майно значно легше жити, ніж звинувачуючи себе у вбивстві.
Проблеми неможливо вирішити на тому самому рівні компетентності, на якому вони виникли.
Це Роберт Паґліно познайомив мене з Челсі. Тож він, певно, відчув свою відповідальність, коли наші стосунки скотилися з рейок. Чи, може, його попросила втрутитися Челсі, міс «я все полагоджу», якою вона завжди була. Хай там як, але щойно ми сіли за свій столик в «КуБіті», мені стало зрозуміло, що він запросив мене не просто так.
Роберт замовив собі нейротропний коктейль на льоду. Я зупинив свій вибір на «Рікарді».
— Досі старомодний, — сказав Паґ.
— Досі обожнюєш прелюдії, — зазначив я.
— Невже все так очевидно? — він пригубив коктейль. — Що ж, це відучить мене від спроб намагатися знайти делікатний підхід до професійного жаргонавта.