Крістін стояла перед оголошенням зі стиснутими зубами й відчувала, як від злості зводить щелепи. Навантажений гноєм віз уже дістався вершини горба та зник за рогом, тож вона безперешкодно збігла провулком назад до широкої гамірної вулиці й уважно роздивилась усі вертикальні поверхні ліворуч і праворуч у пошуках інших плакатів, а чи не висить іще щось таке на будинку, паркані, стовпі чи дереві. Потім приклала руку до серця, щоб воно не виплигнуло з грудей: через кожну сотню ярдів висіли такі самі оголошення, але вона занадто глибоко замислилася про Каті та Стефана, щоб їх помітити.
Дівчина повернулася до плаката на стіні сусідського хліву й знову почала роздивлятись чорні, білі та сірі силуети. Подумки намагалася уявити родинне древо Бауерманів. Згідно з постановою, особа, бабуся чи дідусь якої є євреєм, вважається покручем другого ступеня, покручем першого ступеня вважається той, у кого обоє батьків не дотримуються юдейських звичаїв, або хтось із подружжя не є євреєм. Усі Ісаакові дідусі й бабусі є євреями, тож і він — абсолютний єврей.
Але гер Бауерман — відомий адвокат, напевно, це матиме значення. Буквально напередодні Ісаак жалівся, що батькові доводиться вести справу якогось чиновника-нациста із самого Штуттгарта. Хіба ці люди зможуть заборонити його родині відвідувати банки й ресторани? Та потім вона згадала, що дехто зі знайомих євреїв, друзів Ісаакового батька — лікарів, банкірів, адвокатів — уже виїхали з країни. Крижаний страх скував їй груди. А що, як і Бауермани теж виїдуть?
Вона оглянула дерев'яний паркан довкола свого городу. По цей бік вулиці, одразу за сусідським хлівом, будинки стояли віддалік від тротуару, маючи трохи вільного простору перед вікнами, що зазвичай використовувався під невеличкі садки з овочевими грядками чи квітниками. Садок її батьків притулився в кутку, утвореному стіною сусідського хліва, їхнім дровником і тротуаром. Він був у десять разів менший за садок Бауерманів і не міг похвалитися кам'яними бордюрами, захованими статуями чи фонтанами, та забезпечував родині виживання. Окрім того, він був іще мамчиною гордістю. Оранжеві нагідки, жовті волошки та голубі квіти садових ротиків росли поміж акуратних рядів ріпи, картоплі, квасолі та цибулі-порею. Батько Крістін виклав цеглою доріжку, посадив обабіч неї два сливових дерева та повісив дзвіночок на садовій хвіртці, що була якраз навпроти вхідних дверей до будинку.
Дівчина відчула неабияке полегшення, не помітивши жодного попередження на своєму паркані. Не хотілось, аби якісь потворні плакати псували вигляд дбайливо доглянутого садка, та й батьки, напевно, не зраділи б цьому. Їхній будинок, успадкований матір'ю, являв собою триповерхову цегляну споруду з дерев'яною мансардою. Раз на тиждень вітражне скло над вхідними дверима вимивали й полірували до блиску, всі три передпокої та сходи між ними спочатку замітали щіткою, а потім протирали вогкою ганчіркою. Доріжку в садку завжди було виметено, а грядки — полито. Навіть комора під сходами на першому поверсі мала бездоганний вигляд. Порожні скляні банки з-під консервованої городини чи домашнього варення та жерстяні банки з ліверною ковбасою вишикувались акуратними шерегами на застелених папером полицях. У невеличкому погребі з чисто вибіленими стінами в дерев'яних ящиках зберігались яблука, картопля, ріпа, квасоля та морква.
Їхній хлів, прибудований до південної стіни будинку, мав спільний дах із сусідським хлівом, який був такою самою прибудовою. Дерев'яні та цегляні фасади по цей бік вулиці були позбавлені нацистської пропаганди, але через дорогу, на кам'яному підмурку біля входу до церкви, висів плакат із уже відомим Крістін змістом.
Затамувавши подих, вона огледіла довколишні вікна — раптом вийде не поміченою перебігти вулицю та зірвати ганебний папір. Але старий гер Еггерс виглядав зі свого вікна, пихкаючи люлькою та стежачи за Крістін. Вона не знала, чи належав дідок до нацистської партії, тому не могла здійснити свого наміру. Найменше їй хотілося бути застуканою за псуванням власності нацистів.
Тому дівчина швиденько пробігла вимощеною доріжкою через садок і, штовхнувши вхідні двері, прослизнула всередину та перевірила, чи заклацнувся замок. У передпокої вона роззулась, пройшла повз бабусину спальню та через дві сходинки поскакала вгору. Повітря було просякнуте запахом смаженої цибулі, тож Крістін зрозуміла, що бабця готує на обід ковбаски у кухні на другому поверсі. Якщо вона хоче перевдягтись і піти непоміченою, а бабуся обов'язково змусить її щось попоїсти, як тільки дізнається, що онука вдома, то треба все робити дуже тихо.