Я хочу запитати: чи залишив Сам Христос вказівки щодо того, яка з християнських церков, що виникнуть, буде істинною, а які – неістинними?
Відповідь: Безумовно, залишив! В Євангелії від Івана сказано:
“По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Івана, 13 розділ, 35 вірш).
Вчення Христове полягає в одному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЯ, а, отже, прийми ближнього свого й обставини свого життя такими, які вони: без страху й тривоги, без гніву і роздратування, без гордощів та образи. “Візьміть ярмо Моє на себе, і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, – і знайдете спокій душам вашим” (Матвія, 11 розділ, 29 вірш).
Як же визначити: яка з християнських церков є істинною? Без сумніву, такою є та, яка взяла і несе на собі це “ярмо Господнє” – ярмо СМИРЕННЯ: “сповідує Христа во плоті” (в своїй плоті!), живе за заповіддю Христовою.
“Улюблені! Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилось у світі.
Духа Божого (і духа омани) пізнавайте так: усякий дух (кожна людина), що сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті (іще раз наголошую: визнає, сповідує Ісуса Христа у своїй плоті, у своєму тілі – в тілі церкви, громади, конкретних віруючих. Бо ж і атеїсти сьогодні признають, що колись, 2000 років тому назад жив якийсь Христос, сильний екстрасенс і народний цілитель на кшталт Чумака або Кашпіровського, і чуда великі творив... Чи спасає таке визнання? Безумовно, ні! Не про те каже апостол…), є від Бога;
а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа (усім своїм життям), не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде, і тепер уже є в світі” (1 Івана, 4 розділ, 1–3 вірші).
Отже, чи є ЛЮБОВ І СМИРЕННЯ в номінальній церкві останніх днів? Якби були – то не розсіяне було б тіло Христове більш як на 1800 християнських конфесій. Сьогоднішній стан церкви пророче описав у своєму Одкровенні апостол любові Іван в образі Лаодикійської церкви – останньої з семи церков (“7” – символічне число, число повноти Божої), змальованих в Апокаліпсисі. Це церква сьогоднішнього дня – часу коли “близько, уже під дверима…”:
“І до Ангела (“ангели – суть службові духи”) Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:
«Я знаю діла твої (не слова, а діла – “по плодах пізнаєте їх…”), що ти не холодний, ані гарячий (тут – лицемірний: немає ні повного невір’я /“устами своїми наближаєтесь до Мене”/, ні віри смиренної, істинної, – віри, яка чинна любов’ю /“серце ж ваше далеко від Мене”/). Якби то холодний чи гарячий ти був (якби-то ти був щирий)!
А що ти літеплий, і не гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст (“уста священика знання стережуть” (див. Малахії, 2 розділ, 7 вірш). Тут – позбавлю тебе відання, втратиш Істину. Сіль ізвітріє – і залишишся ти сам один у залишеному Мною храмі, а чи то молитовному домі твоїм. Точніше не сам, але з позбавленими суті, “солі” любові й смирення, а значить – мертвими догматами і канонами, обрядами та церемоніями своїми. Бо віра від слухання, а благодать – по вірі. СМИРЕННІЙ вірі!.. “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком…” (Осії, 4 розділ, 6 вірш))...
Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого» (багатий на розуміння істини, на віру, на праведність, на благодать Божу. І сьогодні всі релігійні деномінації з фарисейською самовпевненістю гордо заявляють про своє “багатство”: “Ходіть до нас, тільки в нас спасіння!..”). А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!
Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись (тут “золото” – правдиві цінності духовні, справжнє багатство), і білу одежу (одежу праведності), щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити (прозрій, нарешті!).
Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся.
Ось Я стою під дверима та стукаю…” (Об’явлення, 3 розділ, 14–20 вірші).
Так що ж бачимо в релігійному світі? Церква – Тіло Христове – сьогодні розіп’ята! Розіп’ята “іржавими цвяхами” насилля й користолюбства. Прибиті до древа мудрувань людських руки (діла милосердя та богопізнання) і ноги (хода в Царство Небесне). Гострий спис воїна проколов ребра тіла Ісусового (агресія та нелюбовність: світські засади увійшли в церковне середовище). Дух Христів – дух смирення та любові – залишив це розіп’яте й духовно змертвіле тіло…
Але кості Його не перебиті! Остаток зостався! Церква Остатку не знищена, бо вона незнищенна! Смиренні овечки Господні стоять у всіх “дворах”, у всіх конфесіях. І вони то і є Істинною Церквою Христовою! Це ті, які покаянням, самозреченням, смиренням та любов’ю виборюють благодать Божого спасіння. Які мають істинну, живу віру – віру смиренну, що чинна любов’ю. Це ті, які визнають Христа во плоті – в своїй плоті…
“Також Я маю інших овець, які не з цієї кошари (і інших смиренних, не тільки з православ’я, але в будь-якій іншій конфесії), – Я повинен і їх припровадити (щоб усі були одно в Дусі!). І Мій голос почують вони (голос ЛЮБОВІ, яка “не шукає свого”; голос БЛАГОДАТІ, яка “усьому навчить”), – і буде отара одна і Один Пастир…” (Ів. 10.16). Амінь.
ІСУС ТА ІВАНОВЕ ХРЕЩЕННЯ
Запитання: Допоможіть розібратися. Нещодавно мої учні задали мені питання: хто ж хрестився в Йордані – божественна, чи людська природа Ісуса потребувала цього хрещення? Чи може не потребувала, а це була лише демонстрація для оточуючих (як, скажімо, Його обмивання ніг учням Своїм)? Що являє собою Іванове хрещення, і чим воно відрізняється від хрещення Духом Святим? Чому в Символі Віри разом із: з Неба зійшов – і тіло прийняв – і стався людиною – і розп’ятий був – і страждав – і був похований – і воскрес – і вознісся на Небо, – нічого не говориться про хрещення в Йордані?
Відповідь: Ні божественна, ані людська природи Ісуса Христа не потребували хрещення в покаяння, яким і є Іванове хрещення. Не потребували тому, що Ісусу не було в чому каятися ні як Богові, ні як Людині. Він єдина безгрішна Людина – Боголюдина, Яка повністю підкорила людські природу та волю Свою природі та волі Своїй Божественній.
Іван Хреститель, який знав це, перешкоджав Йому хреститися в нього, кажучи:
“«Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?»
А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його…” (див. Матвія, 3 розділ, 13–15 вірші).
Виконати усю правду… Що означають ці слова Ісуса? Він сказав:
“Я – дорога, і правда, і життя (Навчіться від Мене, – говорить Господь. Я – шлях смирення: єдиний істинний шлях, єдині двері спасіння, єдина ліствиця до Неба…). До Отця (до Царства Божого – Царства Любові, бо Бог є Любов) не приходить ніхто, якщо не через Мене (тільки через смирення! Немає іншого шляху)” (Івана, 14 розділ, 6 вірш).
Христос прийшов, щоб показати нам дорогу смирення – шлях правди, який веде в життя вічне. А покаяння – початок цього важкого Шляху, перший крок на дорозі праведності, ключ до дверей Царства Небесного – дверей смирення!
Іванове хрещення – хрещення в покаяння. Слово “хрещення” грецькою мовою звучить як “баптисма”, і дослівно означає “повне занурення”. Не в тому був сенс Іванового хрещення, щоб увійти у воду сухим, а вийти мокрим. Суть його в духовному очищенні, духовному обмиванні: у повному зануренні в спасенні води покаяння, в очищенні душі й принесені “достойних плодів” цього покаяння – плодів самозречення та смирення. Бо як фізична вода змиває з тіла фізичний бруд, так і сльози покаяння змивають з душі людської бруд гріха.