Одначе Леслі відправила мені чотири повідомлення, прохаючи, щоб ми негайно прийшли на цю вечірку. Останнє взагалі не було проханням. «Піднімай свою дупу, інакше я нічого не гарантую».
— Вау, Ґвенні! — це був Ґордон Ґельдерман у комбінезоні зі штучного газону. Він витріщив очі на моє декольте і присвиснув. — А я завжди підозрював, що твоя шкільна блузка приховує щось більше, ніж добре серце!
Я закотила очі. Так, Ґордон полюбляє масні жарти, але Ґідеон міг би й не посміхатися, як йолоп.
— Привіт, Ґордоне! Ану повтори чотири рази поспіль: «Наш цебер виполуцебрився на маленькі полуцебренята!» — крикнула йому Сара.
— Вилупоцебрився на маленькі лупоцебренята! — упевнено мовив Ґордон. — Нема проблем. Агов, Ґвенні, ти коктейль уже пробувала? — Він нахилився і загорлав мені на вухо: — Здається, я не єдиний, кому спало на думку трохи… ем-м-м… удосконалити рецепт.
На мить я уявила собі гостей цієї вечірки, які прослизають до буфету, крадькома озираючись, та хлюпають горілку з пляшок просто в коктейль.
— «Наш полковник полковникував, поки виполковникувався». Повтори це чотири рази поспіль! — прокричала Сара, і, спіткнувшись, вона вхопилася за сідниці Ґідеона. — Леслі в зимовому саду. Там встановили караоке. Я до неї зараз приєднаюсь, тільки спочатку ще ковточок пуншу, — хвостик перцю над її головою радісно хитнувся. — Це найкраща вечірка з усіх, на яких я коли-небудь бувала.
Ґордон вишкірився:
— Так, Синтія має бути нам вдячна. Після сьогоднішнього вечора ніхто більше не наважиться назвати її свята нудними. Та вона просто щасливиця! До того ж вони замовили море зеленої їжі і нам дозволили покликати ще кількох друзів. Навіть тих, хто не має костюма, тим паче зеленого!'
Я знову закотила очі, а потім жваво потягла Ґідеона крізь натовп танцюючих психів у зимовий сад.
Ґордон посунув за нами.
— А ти сьогодні співатимеш караоке, Ґвенні? Минулого разу ти була найкрутіша. Я б обов’язково проголосував за тебе, якби Кеті не перекинула собі на футболку склянку води. Стало так гаряче, тому я…
«Ох, стули вже писок, Ґордоне», — повисло у мене на язиці, коли я раптом побачила Шарлотту. Чи когось, хто міг би правити за Шарлотту, якби не витанцьовував на столі в зимовому саду і не горлав хіт Леді Ґаґи «Paparazzi» в мікрофон.
— О Господи… — пробурмотів Ґідеон, міцно схопившись за одвірок.
— Ready for those flashing iights, — співала Шарлотта.
Мені аж язик заціпило. Навколо столу вже юрмились та підспівували фанати, адже співала Шарлотта таки непогано.
Гордон умить кинувся в центр натовпу і заволав:
— Ану, скидай одяг! Роздягайся!
Я помітила Рафаеля і Леслі — вони трималися за руки та посміхались одне одному. На подрузі була майже зелена сукня Ґрейс Келлі та гарненька зачіска хвилями. Я кинулася крізь натовп їм назустріч. Гідеон лишився біля дверей.
— Ну нарешті! — закричала Леслі й кинулася мені на шию. — Шарлотта сьорбнула цього коктейльчика і вже сама не своя. Десь із пів на десяту вона намагається розповісти всім про таємне товариство графа Сен-Жермена і про мандрівників у часі, що є серед нас. Ми випробували все, щоб відправити її додому, але вона, як та змія, щоразу вислизає з рук.
— Крім того, вона набагато сильніша за нас, — додав Рафаель. Голову його прикрашав кумедний капелюх, але загалом вигляд хлопець мав не надто веселий. — Я вже майже дотягнув її до дверей, але тут вона заламала мені руку, ще й пригрозила скрутити шию.
— А зараз вона ще й розжилася мікрофоном, — похмуро сказала Леслі.
Ми витріщались на Шарлотту, ніби то була бомба з годинниковим механізмом. Звісно, вельми гарненька бомба.
Кароліна не перебільшила: ельфів костюм справді був напрочуд гарний. Жодна ельфійська королева не могла б перевершити виглядом Шарлотту, оточену хмарою зеленого тюлю. Щоки її почервоніли, очі блищали, а волосся дрібними
кучерями спадало на спину, до самих крилець, — здавалося, ніби Шарлотта й народилася з ними. Я б зовсім не здивувалася, якби вона спурхнула і полетіла геть із зимового саду.
Але голос її не дуже був схожий на ельфів ніжний голосок. Та й на Леді Ґаґи теж.