— Арсею, кого я бачу? — почувся знайомий насмішкуватий голос.
— Як же це ти так заблукав? Ми, здається, домовлялись про зустріч зовсім не тут.
Тернієць зумів нарешті розклепити повіки і побачив біля дверей сяючого задоволеною посмішкою Лукара. Той стояв, притулившись спиною до одвірка, і легенько поводив з боку в бік пістолетом. Арсей похитнувся, зробив мимовільний крок до паліденця, і раптом йому в обличчя вдарила потужна паралізуюча хвиля.
«Авантюра, все це було авантюрою…» — ще встиг подумати і знепритомнів.
Доволі швидко прийшовши до тями, Арсей відчув, що його тіло, перехоплене біля колін та під руками, висить у повітрі, не торкаючись підлоги, і рівномірно похитується в такт якомусь гупанню. Обережно розімкнувши повіки та скосивши очі, він побачив невиразні обриси пропливаючих повз нього дверей і зрозумів, що його кудись несуть. В голові шуміло, у роті та носі відчувалося щось неймовірно гидке, а тіло просто-таки задерев’яніло, що дозволяло носіям поводитися з ним, як із звичайною колодою. Почало поволі світлішати, збоку пропливла блідо-синя лампа, потім ноги опустилися донизу, і стало зрозуміло, що ці двоє переносять його до підвалу.
Арсей знову заплющив очі, щоб не виявляти передчасно свого опритомнення, і тільки прислухався: спочатку до нього долинуло металеве ляскання, потім почувся короткий діалог: «Куди?» — «Давайте в шосту», за ним дзенькіт ключів і нарешті важке рипіння масивних дверей.
Невеличка подорож закінчилась, і через мить Арсей відчув, що його тіло більше нічим не підтримується. Голова інстинктивно сіпнулася вгору, і тут же короткий політ був зупинений холодною бетонною підлогою.
— Ти дивись, це падло вже головою смикає, — здивовано проказав чоловічий голос, який перед тим запитував «Куди?». — А я думав, що він і до ранку не отямиться. Ах ти ж сволото тернофільська!
Останні слова прозвучали у такому тоні, що Арсей інстинктивно заблокувався. І недаремно, бо тут же в лівому боці з’явилось неприємне відчуття, спричинене ударом. Однак тернійські прийоми були зараз надто великою розкішшю, і в голові миттю зародилась безжалісна думка-наказ: «Не можна, розкривайся! Для них ти повинен залишатись паліденцем!»
— Ну, брате, ти явно розучився бити, — засміявся другий голос, і Арсей, зусиллям волі знявши контроль, голосно скрикнув від різкого болю в животі.
Перший люто процідив крізь зуби щось нерозбірливе, і на тернійця посипався град безладних ударів. Ще деякий час Арсей намагався триматись, лише глухо стогнучи, але швидко здався і знову заблокував больові відчуття. Правда, його мучитель продовжував шаленіти, терзаючи нечутливе тіло, і заспокоївся тільки тоді, коли напарник насмішкувато промовив:
— Та кинь ти, він уже давно відрубився.
Після цього екзекуція припинилась, почулися кроки, грюкіт важких дверей, потім ще якісь невиразні звуки, і нарешті все стихло. Арсей спробував розплющити очі, але підняти вдалось лише праву повіку. Слабенька лампа мляво освітлювала голі кам’яні стіни, низьку стелю, голе пружинисте ліжко та унітаз, а трохи збоку — невеличкого низького столика з двома табуретками.
Вдовільнившись оглядом свого нового помешкання.
Арсей сконцентрував увагу на собі і став поволі розгальмовувати сигнальну систему. «Професіонали працювали», — подумки хмикнув він, зробивши з перших відчуттів висновок, що справді серйозних пошкоджень немає, і одним рішучим зусиллям повністю зняв контроль. Відразу ж у тіло з усіх боків впилися десятки розпечених ножів, видавивши зойк, а в голові забилося панічне: «Блокуй, блокуй!!!» Однак тривале блокування було небезпечним для організму і могло завершитись гангреною або сепсисом, отож залишалося тільки змиритися з постійним ниючим болем. До того ж незабаром виявилось, що він доволі стерпний, особливо коли просто лежати, не роблячи різких рухів. Арсей навіть став розмірковувати, чи не краще перебратися на ліжко, коли за дверима несподівано почувся шум, і довелось завмерти на холодній бетонній підлозі, заплющивши очі.
В замку клацнуло, двері зарипіли і до камери хтось увійшов. Наблизившись до Арсея, він зупинився, невдоволено побурчав, і в ніс тернійцю раптом вдарило щось різке та нестерпне, Тіло конвульсивно здригнулося, викликавши цим хвилю гострого болю, і Арсей, глухо застогнав та розплющив єдине працездатне око.
Перед ним навпочіпки сидів Лукар з невеличким балончиком в руці. На ньому була форма підполковника, а з правого боку на ремені висіла кобура бластера.