— Йонсон? Але ж він…
— Ні, Ліне, — не дав договорити Горан, — все було так, як я розповідаю. Патрік дві години переконував зухвальців, благав, погрожував, а потім, взявши катер та буксир, відтранспортував його на базу. І — залишився разом із ними…
— А сам епізод засекретили?
— Офіційно ніхто цього не робив, все сталося само собою: загиблим віддали належне, може декому і більше, ніж слід, але хто, зрештою, про це може судити?
— А де зараз знаходиться база? — поцікавився Ліно.
— Оце вже справді таємниця! — прихлопнув у долоні Горан. — Усі знають, що базу забрали із Вікна і вивели на геліоцентричну орбіту, проте елементи орбіти відомі небагатьом.
— Невже необхідна конспірація?
— Уяви собі, є люди, яким не до вподоби, що безпосереднім вивченням віруса займаються роботи. Космічна поліція вже затримала кількох фанатиків, що розшукували «Контакт» з метою поповнити товариство роботів. Нам, звичайно, важко зрозуміти цих людей, але віднедавна я став ловити себе на думці, що дехто на Землі, мабуть, не розуміє нас.
Проте Ліно був далеким від подібних філософських міркувань.
— Я думаю про інше, — озвався він. — Чи не здасться вам, капітане, що наше патрулювання Вікна скидається на не зовсім серйозну забаву на фоні справді страшної небезпеки, що нависла над Землею.
— Не ти перший про це запитуєш, — неохоче відказав Горан. — Але ж наша цивілізація не всесильна, і поки що нічого кра…
Горан замовк на півслові. Від панелі приладів донеслося надривне вищання: «Аварія в системі наведення!»
— Борте! Що сталося?!
Корабельний кібер чітко доповів:
— Механічне ушкодження антени наведення. Втрачено зв’язок антени з процесором. Бойовий модуль переводиться на ручний режим. Рекомендовано: вийти назовні і здійснити ремонт…
— Пішов би ти до біса, — не зовсім ґречно відреагував на інформацію Горан. — Може, додав би, що треба виходити в скафандрі?
— Що там у вас, капітане? — стурбовано запитав Ліно.
Він усе чув, але хіба обійдешся без запитання?
— Антена наведення… — відповів Горан. — Доведеться ремонтувати за бортом.
У глибині душі Горан був навіть задоволений такою пригодою, що вносила хоч якусь різноманітність у монотонний перебіг патрулювання.
— Отже, лейтенанте, — сказав Горан, одягаючи скафандр, — я тимчасово призначаю вас виконуючим обов’язки командира пари.
Останні слова Горан приправив легкою іронією, і Ліно тим же тоном відказав:
— Слухаюсь, пане майоре!
За якихось десять хвилин Горан був уже біля антени. Один із її сегментів з’єднання з корпусом виявився недостатньо закріпленим, і параболічна чаша відхилилася од робочого положення. Горан подумки висловив своє невдоволення технічною службою бази й відчепив од пояса металевий пенал з інструментами. А в цю мить з аварійного каналу зв’язку пролунав сигнал тривоги.
— Борте, що сталося? — викликав кібера Горан, кладучи пенал на робочий столик.
— Сигналізує система зовнішнього спостереження. Виявлено метеор: тип — спорадичний, форма — кулеподібна, усереднений діаметр — 25, швидкість — 123, координати перетину з Вікном…
— Контейнер… — зірвалося з вуст Горана. — Який підлотний збіг обставин…
— Ймовірність захоплення гравітаційним полем Землі — 0, 1… — продовжував кібер.
— Виходь на об’єкт, тільки плавно, бо ще зірвуся.
— Борт-2 просить зв’язку, — тут же повідомив кібер.
— Давай!
— Капітане, капітане! — почувся дещо розгублений голос Ліно. — Контейнер іде на мене!
— Готуйся до атаки — я за бортом. Підійду на автопілоті…
Катер різко змінив курс і в цю мить зник з робочого столика пенал з інструментами.
— Ліне, моїй антені гаплик. Тепер вся надія на тебе…
— Постараюсь не підвести, капітане.
Повернувшись у кабіну, Горан наказав кіберу:
— Борте, дай-но мені поле бою великим планом.
Зорі немов кинулись врозтіч, і на оглядовому стереоекрані виразно замиготіли дві точки — патрульний катер Ліно і безмовний посланець космосу, який міг нести смерть людській цивілізації.