Мій батько переживав набагато трагічніше через свій темперамент і чутливість. Йому слід було відпочити декілька місяців та ще й прямо зараз, він потребував тривалої відпустки в спокійному та віддаленому місці, в селі… Капрон наполегливо це рекомендував! Він довго його прослуховував… У нього шалено билося серце… Були навіть перебої… Вони обидва, Капрон і мій батько, були одного віку, 42 роки і шість місяців… Він ще додав, що чоловіки набагато слабші за жінок у період клімаксу… необхідно зважати на тисячі пересторог… Але всі поради були марні! Навпаки, саме зараз потрібно було докладати всіх сил!.. На четвертому поверсі було чути, як він друкує на величезній машинці з гігантською, як фабрика, клавіатурою… Від тривалого друкування у нього починало дзвеніти у вухах, клацання літер переслідувало його ночами… Або заважало заснути. Він приймав ножні ванни з гірчицею. Це трохи заспокоювало.
Я почав усвідомлювати, що мати завжди вважала мене безсердечною дитиною, егоїстичним, вередливим монстром, малим легковажним грубіяном… Хай би що вони випробовували… все було намарно… З моїми похмурими, невиправними схильностями годі було щось вдіяти… Вона мусила визнати, що батько мав слушність… При мені вони ще більше бурчали… Були настільки заклопотані самі собою, що кожен мій крок їм страшенно діяв на нерви! Щораз, коли я підіймався сходами, батько кривився.
Ця клята справа з болеро стала останньою краплею… Ще й на довершення всього друкарська машинка дратувала його неймовірним чином, він ніяк не міг до неї призвичаїтися!.. Він сидів за нею цілісінькі дні, намагаючись передруковувати копії… Він щосили молотив по клавіатурі… Марнував купу аркушів… Можливо, він бив надто сильно або, навпаки, заслабо, але дзвіночок не стихав. Моє ліжко було зовсім поряд… Я бачив, як він мордується… Як обмацує клавіші, як зачіпляється за літерні важелі… Це заняття не відповідало його темпераменту… Він обливався потом… Проклинав усе на світі й посилав під три чорти… Пан Лепрент в конторі постійно діймав його й весь час переслідував. Він, безперечно, шукав лише приводу… «Ви ніколи не припините виводити свої рисочки, палички! Ох, мій бідолашний друже! Лише погляньте на своїх колег! Вони вже давно закінчили! Ви просто каліграф! Добродію! Ви пропадете!..» Він явно йому не підходив… Він намагався напитати місце деінде… Він передбачав крах і розпитував колишніх колег… Він знав помічника касира в конкуруючій компанії… «Конніванс-Енсанді». Йому ніби обіцяли випробовувальний термін у січні… Але там також потрібно було друкувати… Він брався за це щодня, як тільки повертався з достави замовлень.
Та машинка була дерев'яним інструментом, надзвичайно міцним, спеціально для прокату, вона дзвеніла на кожній комі. Батько сидів біля кватирки й несамовито тренувався з обіду до півночі.
Мати після миття посуду підіймалася до себе, готувала собі компрес і клала ногу на стілець… Вона не мала розмовляти, це дратувало батька… Від спеки можна було зійти з глузду… Початок літа був дуже спекотний.
Час для пошуку роботи було вибрано невдало… Напередодні мертвого сезону торгівля майже завмерла. Трохи порозпитували… Покрутилися тут і там… серед знайомих комівояжерів… Ті не мали нічого путнього на прикметі. Пошуки слід було відновити після періоду відпусток… навіть в іноземних крамницях.
У певному сенсі цей період бездіяльности був навіть корисний, оскільки жодного пристойного вбрання… та перш ніж я знову візьмуся за пошук роботи, мене слід було спорядити… З гардеробом справи були досить кепські!.. На взуття та пальто я міг розраховувати не раніше вересня!.. Я був дуже радий цій відстрочці… я міг ще перепочити перед тим, як продемонструю їм свою англійську!.. Як тільки вони дізнаються правду, знову почнуться зведення рахунків… Зрештою, це відбудеться трохи пізніше!.. У мене залишилася лише одна сорочка… Я одягнув батькову… Мені куплять піджак та двоє штанів одразу… Але тільки наступного місяця… Зараз на це не було коштів… їх ледь вистачало на харчі… Платити треба було восьмого, а рахунок за газ запізнювався! А ще податки! І батькова машинка!.. З цього неможливо було виборсатися!.. по всій квартирі валялися неоплачені рахунки! Їх знаходили на всіх меблях, фіолетові, червоні, блакитні!..