Ним знову затіпало, він сіпався всім своїм тілом, був у нестямі… Він стис кулаки… Його стілець скрипів і пританцьовував… Він уесь зіщулився, приготувавшись до стрибка… І знову почав вигукувати мені просто в обличчя нові образи… щораз нові… Я теж відчув, як у мені щось підіймається… А ще спека… Я схопився за голову обома руками… Раптом я зрозумів, наскільки це все смішно!.. Я вже нічого не помічав… Я зробив лише один стрибок… Я підняв його громіздку важунну машинку… Я підняв її у повітря. І гуп!.. Раз!.. Я кинув її йому прямо в пику! Він не встиг закритися!.. І гепнувся від удару, все полетіло шкереберть!.. Стіл, чоловічок, стілець, все покотилося до біса… Розсипалося на підлозі… розкотилося… Мене теж захопив цей танок… Я спіткнувся й навально напав на нього… Я вже не міг втриматися… Мені потрібно було прикінчити цю наволоч! гуп! Він знов упав… Я готовий був розквасити йому пику… Я більше не хотів його чути!.. Розірву йому пащеку… Я звалив його додолу… Він заволав… забекав… Ось так! Я вп'явся в його гладку шию… І став коліньми згори… Я заплутався в його пов'язках, мої руки виявилися зв'язаними. Я стиснув його. Він знову захрипів… засмикав ногами… Я навалився на нього… Він був огидний… Почулося якесь кавкання… Я місив його згори… Душив його… присівши… вп'явшись у його тіло… Своїми руками… Його слина… Я вчепився… і вискуб великий жмут вусів… він укусив мене, гад!.. Я заліз йому в ніздрі… Я був весь у чомусь клейкому… мої руки заковзали… Він крутнувся… Вислизнув з моїх пальців… І міцно схопив мене за горло… Я стис його сильніше. Він відбивався… Я відштовхнув його, й він гепнувся своєю макітрою об кахлі… Потім розм'як… Став геть млявим… Весь розплився піді мною… Почав смоктати мій мізинець… А потім перестав… Чорт забирай! У цей момент я підвів голову… Й побачив обличчя моєї матері якраз на рівні свого… Вона дивилася на мене, і її очі стали удвічі більшими… Вона розплющила очі так широко, що я запитав себе, де я!.. Я відпустив його… Ще одна голова з'явилася над сходинками!.. в кутку сходів… Це Ортанз! Точно! Це вона! Вона несамовито закричала… «Пробі! Рятуйте!» — волала вона… Потім теж на мене вирячилась… Я облишив мого старого… Один стрибок… І я на Ортанз!.. Зараз я задушу її! Подивлюсь, як вона буде дриґати ногами! вона вирвалася… Я забруднив їй пику… Затис їй рота долонями… Гній з фурункулів, кров — усе це розмазалося й стікало з неї… Вона захрипіла сильніше, ніж батько… Я вчепився в неї… Вона забилася в конвульсіях… Але вона міцна… Я хотів їй теж стиснути горло… Дивно… Ніби якийсь таємничий світ, що б'ється в моїх руках… Життя!.. Треба його гарненько відчути… Я б'ю її потилицею об поручні… Лунає стук… У неї на волоссі з'явилася кров… Вона волає! Я заткнув їй рота! Пхнув їй великим пальцем в око… Я її погано вхопив… Вона дряпається… вислизає… І тікає… У неї ще є сили… Вона скотилася по сходах… Я чув, як вона репетувала зовні… вона всіх сполошила… Вона лементувала… «Вбивають! Убивають!»… Я чув це, шум… Масова навала… тупіт у крамниці, гуркіт на сходах унизу… На всіх поверхах стовпотворіння… Усюди люди… Чую своє ім'я… Ось вони!.. Вони ще на другому… Я глянув… З'явився Візьйо! Він вийшов першим… Стрибнув від сходів… І застиг там, суворий та рішучий… Він націлив на мене револьвер… Просто в груди… Решта виродків обійшли мене ззаду й оточили, вони галасували і ганили мене… Викрикували погрози, образи… Старий усе ще був без тями… Він так і валявся… Цівка крови струменіла у нього з голови… У мене більше не залишилося гніву… Все стало байдуже… Візьйо нахилився й помацав його пульс, батько хрокнув і захрипів…
Решта скотиняк знову почали штурхати мене, вони сильніші за мене… Поводяться вкрай грубо… виштовхують мене на сходи… Навіть не слухають мою матір… Замикають мене в кімнатці внизу… Я покірно приймаю всі удари, що сиплються на мене… Більше не чиню опору… Удари зусібіч… особливо болючі копняки по яйцях… Я більше нічим не можу відповісти… Візьйо найлютіший!.. Я отримую від нього удар черевиком просто в живіт… Перечіпляюся… згинаюсь… І стою так, притулившись до стіни… Вони розходяться… На прощання плюють мені в пику… І замикають на ключ.
Щойно вони пішли і я залишився сам, у мене почалися судоми. Руки… ноги… обличчя… та зсередини, скрізь… Огидне смикання… Справжня кишкова вакханалія… Здавалося, що все перевертається і розлітається на шматки… Все труситься, як під час землетрусу, тіло тремтить, зуби цокотять… Сили полишають мене!.. У мене судомить отвір у дупі… Я наклав у штани… моє серце так калатає, що я не чую… що там відбувається… У мене тремтять коліна… Я лягаю на підлогу… Я більше не знаю, що там коїться… Мені страшно… Хочеться кричати… Все-таки я його не прикінчив? чорт забирай! Мені це байдуже, але отвір у дупі то відкривається, то закривається… Судоми… Це жахливо…