Куртіаль де Перейр ніколи не зупинявся в пошуках того, що «набагато легше за повітря». Він уже подумував про гелій! На тридцять п'ять років наперед! Це не мало! А його «Завзятий», його особиста велика повітряна куля, між виходами відпочивав у підвалі тієї ж контори на Ґалері Монпасьє, 18. Він діставав його лише по п'ятницях перед обідом, щоб підготувати обладнання, порихтувати тканину. З незліченними пересторогами зморщена оболонка та мотузки розкладалися в крихітному гімнастичному залі, й шовк надимався на протягах.
Куртіаль де Перейр ні на мить не припиняв щось робити, уявляти, задумувати, розв'язувати, припускати… Його геніальність цілісінький день не давала спокою його голові… Це не припинялося навіть уночі… Йому доводилося витримувати натиск нескінченного потоку ідей… Завжди бути напоготові… Це було ні з чим не зрівнянною мукою… Замість того щоб, як усі, поринути в сон, він постійно перебував у владі химер та нав'язливих ідей!.. Брр!.. Навіть думка про сон кудись тікала!.. справді, заснути було неможливо… Він би остаточно втратив сон, якби вчасно не збунтувався проти постійного напливу осяянь та свого власного завзяття… Це приборкання власного генія коштувало йому більшої праці та надлюдських зусиль, ніж вся інша робота!.. Він часто говорив мені про це!..
А коли після тривалого опору він відчував себе зломленим та переповненим власним натхненням, коли у нього починало двоїтися й троїтися в очах… і він став чути дивні голоси… у нього залишався один спосіб послабити цю отруту, щоб знову заспокоїтися й повернути собі добрий гумор, він мав здійснити підйом на повітряній кулі! Тож він робив подорож до хмар! Якби він мав більше вільного часу, то підіймався б набагато частіше, мало не щодня, але це годі було поєднати з випуском часопису… Він міг віддаватися повітряній кулі лише в неділю… І навіть це було вже занадто часто, «Майстротрон» повністю заволодів ним, він мав постійно там чергувати! Це не жарти… Винахідники аж ніяк не прості диваки… З ними треба бути завжди напоготові… Він рішуче займався всім цим, ніщо не здатне було остудити його запал або послабити увагу… ні запаморочливі ґрандіозні проблеми, ні найдрібніші й незначніші… Він кривився, але перетравлював усе… Від «порошкового сиру», «синтетичного лазуриту», «автоматичного клапана», «азотової легені» до «гнучкого кораблика», «кави з молоком у піґулках» і «кілометрової ресори», що замінює пальне… Жодне з прогресивних нововведень у найрізноманітніших галузях не ввійшло в практичне життя без того, щоб Куртіаль неодноразово не продемонстрував його, підкреслюючи переваги та безжально виявляючи ганебні непередбачені вади й недоробки.
Усе це, звичайно, викликало жахливу заздрість, нещадну ненависть та жорстоку озлобленість… Але, здавалося, він був нечутливим до таких дрібниць.
Жодна технічна революція, оскільки часопис був у його руках, не могла вважатися такою, що відбулася, або навпаки, доки він не визнає її такою, доки широко не висвітлить це питання на сторінках «Майстротрона». З цього можна зробити висновок про його реальний авторитет. Було конче необхідно забезпечити всі капітальні винаходи його вагомим коментарем… Він надавав їм, так би мовити, «дозвіл»! Прийняти або відкинути. Якщо Куртіаль на першій сторінці заявляв, що ідея не варта уваги! Ой-ой-ой! сміховинна! дика! цинічно хибна… все було ясно! Після цього справу згортали!.. Проект зникав. Якщо ж, навпаки, він оголошував його вартим уваги… то визнання було не за горами… збігалися всі передплатники…
Таким чином у бюро під арками з видом на сади Куртіаль де Перейр, завдяки своїм абсолютно відданим 220 позаштатним співробітникам, що поширювали часопис «Майстротрон» у всьому світі, іноді найнесподіванішим чином впливав на розвиток прикладних наук. Він командував, скеровував, примножував національні, європейські, світові нововведення, сприяв великому процесу ферментації й добору дрібних винахідників!..