Він геть розлютився, так ніби був неправий…
Малі праці Куртіаля було перекладено на безліч мов, їх продавали навіть в Африці. Один з його кореспондентів був негром, він керував Султанатом у Верхній Убанга Шарі-Чад. У цього молодика була пристрасть до різного роду підйомних пристроїв. Це була його мрія, манія!.. Йому вислали всю відповідну документацію… Він ніколи не бачив їх насправді. Куртіаль 1893 року опублікував дослідження «Про вертикальну тягу». Він вивчив усі деталі та численні тонкощі, гідравлічні, балістичні, «електрорегенеруючі»… Це була цінна ґрунтовна розвідка, яка, однак, займала в його доробку скромне і незначне місце. Адже його знання охоплювало, певна річ, усі галузі…
Щоправда, офіційні особи ним гребували і дивилися на нього зверхньо, але навіть старому педантові годі було обійтися без його посібників. Вони входили до навчальних програм більшости шкіл. Неможливо було уявити щось зручніше, простіше й дохідливіше, це було саме те, чого всі потребували! Це запам'ятовувалося і забувалося без жодного напруження. Говорили, що, за приблизними підрахунками, лише у Франції щонайменше одна сім’я з чотирьох мала на своїй книжковій полиці одну «Сімейну астрономію», «Господарювання без бідности» або «Виробництво іонів»… А одна з дванадцяти — «Поезію у кольорах», «Сад на даху» та «Вирощування курей удома». І це лише практичні посібники… У нього була ще серія, праці (в численних виданнях) вже по-справжньому класичні: «Індустанське одкровення», «Історія подорожей до полюса від Мопертюї до Шарко». Величезна кількість! Було що почитати й довгими зимовими вечорами, чимало кілограмів оповідей…