Його повернення з «роботи» нагадувало секрет полішинеля, на нього було смішно дивитися… Він позирав на мене з цікавістю, щоб переконатися, чи я часом чогось не запідозрив.
— Я затримався, ти знаєш, дослід дійшов до такої стадії… Я думав, що ніколи не розберуся з цим…
— А! Шкода! — говорив я. — Сподіваюся, ви задоволені?..
Мало-помалу, слово за слово, він вибовкував усе, щодня він розповідав мені нові подробиці про початок своєї справи… То було дуже нелегко! Як він поступово здолав усі труднощі й небезпечні завдання… Щоб усе влаштувати, до того ж усі ці випадковості, клопоти, приниження… Зрештою, він мене повністю ввів у курс справи, що важко було собі навіть уявити, якщо взяти до уваги його паскудний характер, страшну недовірливість та незліченні прикрощі… Ця людина не любила скаржитися… У нього траплялися поразки та зриви! І справді, в це важко повірити!.. Далеко не завжди була ідилія, спілкування та дружба з винахідниками!.. до цього було далеко, як до неба!.. О! ні! Часом траплялися справжні дикуни, геть осатанілі, які вибухали, як динаміт, якщо їм більше нічого було заперечити… Очевидно, всім догодити було неможливо! Диявольське кодло! З ними не засумуєш! Це я добре уявляв!.. Він, до речі, наводив мені приклади справді жахливої людської підлости! До чого лише можна дійти…
У 1884 році він отримав замовлення від видавців «Епохи» Бопуаля і Брандона, з набережної Урсулинок, на загальноосвітній підручник за підготовчою програмою… Робота невелика, але відповідальна, не дуже складна, але доволі насичена! І дуже специфічна… «Домашня астрономія» і ще «Гравітація. Сила тяжіння. Пояснення для родини». Він, звичайно, повністю поринув у роботу… Він узявся до неї відразу… Хоча міг би просто до призначеного терміну подати короткий опис, підготовлений абияк, запозичений з іноземних журналів… насмикати, не вникаючи, різних цитат… Прибрехати! Нашвидкуруч! Вибудувати ще одну нову космогонію, в тисячу разів жалюгіднішу, ніж усі попередні, абсолютно нереальну й безглузду… Нікому не потрібну!.. Але вже наперед можна було припустити, що Куртіаль такими речами не займається. Він мав сумління! Вже до початку роботи його найбільше хвилювали відчутні результати… Він хотів, щоб його читач сам міг скласти своє власне уявлення виходячи з власного досвіду… щодо речей найбільш відносних, хай то зірки чи сила тяжіння… Щоб він сам наново відкрив для себе закони… Він хотів таким чином схилити читача, який завжди був вкрай ледачий, до справ суто практичних, а не просто тішити його постійними лестощами… Він додав до книги маленьку інструкцію для побудови «Родинного телескопа»…
Кілька шматочків картону замінювали камеру-обскуру… гра дзеркал низької якости… звичайний об'єктив… Кілька дротиків для з'єднання… і трубка, в яку все це поміщалося… Це мало обійтися, якщо йти строго за приписами, у 17 франків 62 сантими (повний кошторис)… За цю суму (плюс цікавий та украй пізнавальний монтаж) можна було отримати у себе вдома не лише можливість безпосередньо споглядати основні сузір'я, а й фото насамперед зірок нашої півкулі… «всі зоряні спостереження — в колі родини»… Такий був девіз… Понад двадцять п'ять тисяч осіб після виходу підручника взялися негайно споруджувати у себе цей чудовий мініатюрний апарат для фотографування зірок…
Як зараз чую докладну оповідь де Перейра про всі нещастя, що звалилися на нього… Нехтування з боку визнаних авторитетів… їхня огидна упередженість… Як усе це було важко, бридко, нестерпно… Скільки він отримав пасквілів, погроз… Образ… Тисячі загрозливих послань… Юридичних попереджень… Він мусив переховуватися, ховатися в своєму власному домі!.. Він жив тоді на вулиці Монж… А потім від переслідувань, що все посилювалися, він утік до Монтрету, так багато було ненаситних божевільних, які розчарувалися в телескопі… Драма тривала цілих шість місяців… але цим усе не скінчилося!.. деякі найзлісніші маніяки, в'їдливіші, ніж інші, користувалися вихідними… Вони приїжджали в Монтрету разом зі своїми родинами лише заради того, щоб дати патронові копняка в дупу… Він цілий рік не міг нікого приймати… Справа із «зоряним фотографуванням» була лише невеликим прикладом з безлічі інших! прикладом того, що може вихлюпнути з глибини мас, якщо спробувати їх просвітити, виховати або звільнити…
«Послухай, Фердінане, можна сказати, що я постраждав за Науку… Більше, ніж Фламмаріон, це вже точно! більше, ніж Распай! більше, ніж Монгольф'є! Я зробив усе, що міг! І навіть більше!» Він повторював мені це дуже часто… А я нічого не відповідав… Він уважно вдивлявся в мене… з недовірою… Йому хотілося бачити мою реакцію… Тоді він знову починав свою балаканину… водночас копирсаючись у своєму архіві… Він витягав звідти навмання цілий стос паперів… і замислено розбирав їх… Потім, схаменувшись, показував їх мені.