Після вже згаданого нещасного випадку Куртіаль урочисто заприсягся більше ніколи ні за які гроші не сідати за кермо на автоперегонах… Годі з цим! Назавжди! Він дотримав свого слова… навіть тепер, через двадцять років, його треба було благати, аби він погодився просто вести машину під час найбезневинніших прогулянок… або цілковито безпечних демонстрацій. Він відчував себе набагато спокійніше у своїй кулі на сильному вітрі…
Усі його твори про «механіку» були зібрані в книгах… Зрештою, він більш-менш регулярно публікував протягом року два дослідження (з розрахунками) з еволюції моторів та два підручники з малюнками в додатках.
Один з цих невеликих опусів став із самого початку приводом для найзапекліших суперечок та навіть кількох скандалів! І зовсім не з його вини! Всім відомо, що винні були якісь підозрілі пройдисвіти, які перекрутили його думки з метою наживи! Йому це було геть невластиво! Чого варта сама назва:
«Автомобіль за 322 франки 25. Інструкція зі складання. Зроби сам: чотири місця, два відкидні сидіння, кузов, плетений з лози, 22 км на годину, 7 швидкостей і 2 задні ходи». Виключно з окремих деталей! Куплених де завгодно! підібраних за смаком клієнта! Згідно з його схильностями! відповідно до моди й сезону!.. Це невелике дослідження справило фурор… між 1902 і 1905 роками… Цей підручник містив не лише плани, але й усі креслення в масштабі один до двохсот тисяч. Фотографії, довідки, перерізи… все було бездоганне та вивірене.
Насамперед треба було, не гаючи жодної секунди протистояти небезпеці «серійного виробництва», яке вже зароджувалося. Де Перейр, незважаючи на його культ прогресу, завжди відчував огиду до стандартної продукції… Він з самого початку оголосив себе її непримиренним ворогом… У ній він вбачав причини неминучого здрібніння людської особистости та смерти ремесла…
Під час цієї битви за саморобний автомобіль Куртіаль був уже майже знаменитий у середовищі новаторів завдяки своїм оригінальним та вкрай сміливим дослідженням «багатоцільового шале», гнучкого, розтяжного житла, придатного для будь-яких родин! і будь-якого клімату!.. «Будинок для себе», повністю розбірний, надувний (звичайно ж, транспортабельний), який, за бажанням, можна миттєво зменшити на одну або дві кімнати залежно від потреб, дітей, гостей, відпусток, залежно від будь-яких бажань та смаків кожного… «Старий будинок — це той, що більше не змінюється!.. Купуйте новий! Зробіть його гнучким! Не будуйте! Збирайте! Будівництво — це смерть! Будують лише могили! Купуйте живий будинок! «Багатоцільове шале» змінюється разом з життям!..»
Такими були тон і манера викладу в маніфесті, написаного цілком ним самим напередодні виставки «Архітектура майбутнього» в липні 1898 року в Ґалереї Машин. Його опус про конструкцію будинку блискавично викликав надзвичайне хвилювання серед майбутніх пенсіонерів, батьків родин із мізерними статками, молодят без даху над головою та колоніальних чиновників. Його замордували проханнями з усіх кінців Франції, з-за кордону та з домініонів… Саме його шале, поставлене сторч, з рухомим дахом, 2492 цвяхами, 3 дверима, 24 прольотами, 5 вікнами, 42 шарнірами, дерев'яними або тканинними перегородками, залежно від пори року, зайняло перше місце в розряді «поза класифікацією»… неперевершене… Шале можна було спорудити потрібних розмірів за допомогою двох людей на будь-якій ділянці за 17 хвилин і чотири секунди!.. Швидкість зношування не мала особливого значення… вік будівлі був майже необмеженим!.. Тільки надмірна опірність могла призвести до руйнівних наслідків! Тож потрібно було, щоб будинок грав, ворушився, як справжній організм! гойдався! навіть угинався під поривами вітру! урагану, бурі, під натиском грози! Щойно він починав чинити опір — о, безмежна дурість! — природним наслідком було руйнування!.. Чого ще можна було очікувати від конструкції? масивної? гальванічної? зцементованої? Щоб вона протистояла стихіям? Та ніколи! Вона неминуче рано чи пізно буде повністю зметена й знищена… Щоб у цьому переконатися, достатньо пройтись одним із наших чудових та родючих сіл! Чи не всипана наша чудова земля з півночі до півдня сумними руїнами! Колись величні будівлі! Горді замки! окраса наших нив, що з вами сталося? Лише порох!»