Господарка була з нами. Антуан умостився поряд. Ми хихотіли, позираючи, як вони притискаються одне до одного. Він намацував її підв’язки. Задирав їй спідницю. Вона мекала, як коза. Була така збуджена, що ніби аж просилася, аби хтось дав їй жару… Тут він дістав її цицьку. Вона була просто в захопленні. Він вилив нам усе, що залишалося в пляшці. Ми з Робером за мить спорожнили склянки. Це було краще, ніж лимонад… Урешті всі добряче налигалися. І почалася гульня. Нараз Антуан задер господарці зразу всі спідниці! Вище голови!.. Він підвівся і заштовхнув її, як була, всю закутану, до її кімнати. Вона весь час хихотіла… На неї напав невтримний сміх… Вони зачинили за собою двері… Вона квоктала, не вгаваючи…
Для нас з Робером настав час дивитися виставу, і ми полізли на плиту. Місце було вибрано вдало… Ми цілковито занурилися в спостереження… Видно було все… Антуан тут-таки поставив товстуху на коліна… Він був надзвичайно брутальним… Вона так і залишилася догори задом… Він м'яв її, обмацував… Рвав волани. Зривав усе. А потім просто впився в неї. Дістав свій апарат… І почав її шпарити… Він працював на совість… Я ніколи не подумав би, що він такий дужий… Мені стало млосно… Він рохкав, як свиня… Вона також викрикувала… Аж пищала в шаленому ритмі… Робер говорив правду про її сраку… Тепер це було чудово видно… Вся червона… велетенська, аж багряна!..
Нарешті полетіли й штани, від них залишилося лише шмаття… навколо все було мокре… Антуан чманів дедалі більше… Щораз щось там ляскало… Вони вовтузилися, як дикі звірі. Він так кидався на неї, що запросто міг задушити… Його штани волочилися по підлозі… Блузу, яка йому постійно заважала, він здер одним махом… Вона впала недалеко від нас… Тепер він був зовсім голий… На ньому залишилися самі пантофлі… пантофлі господаря… з вишитими кішечками. У своєму шаленстві він здер з ліжка покривало і бецнувся головою об бильце ліжка… Він сопів як злодій… Обмацав свою макітру. Там уже набігла ґуля. Він відсунувся… А потім з люттю знову взявся за діло… «Ах, сука, — ревів він. — Ну, курва!» І дав їй копняка під ребра. Вона манірно ухилялася…
«Антуане! Антуане! Я більше не можу!.. Мій любий, благаю тебе, залиш мене!.. Будь обережний!.. Не зроби мені дитинки! Я вже вся змокла!..» — лепетала вона.
«Помовч краще, суко! Стули писок! Розкрий калитку!..» Не слухаючи її, він продовжив справу, попередньо тричі вдаривши її в черево… Удари були глухі… Вона почала хапати ротом повітря… Пахкала, як ковальські міхи… Мені здавалося, що він хоче її порішити… Прикандичити на місці… Він влаштував їй добрячу прочуханку… Вони ревіли, як звірі… Вона здалася… Робер уже не витримував. Ми злізли з нашого підвищення. Повернулися до верстата. Принишкли… Хотіли видовища… Ось і одержали!.. Але це виявилось небезпечно… Корида тривала далі. Ми спустилися у двір… за відром і швабрами для прибирання… Зайшли до консьєржки… На той випадок, що він таки її задушить, ми не хотіли залишатися нагорі…
Ні драми, ні трупа не було… Вони знову з'явилися, ще й цілком задоволені… Просто для нас це було вперше!..
За кілька днів провізія стала надходити звідусіль, навіть від трьох бакалійників з вулиці Екуф та вулиці Бобур, яких ми зовсім не знали… Харчами було забито всю кімнату, окрім того ми мали цілий склад пива та вина-шипучки «Мальвуазен». Ми розбещувалися…
Під різними приводами я намагався не обідати у батьків. На вулиці Ельзевір щодня було свято, ми просто обжиралися. Тепер нас уже нічого не стримувало. Після четвертої ми з Робером чекали на відкриття кориди… Ми більше не боялися… Але й ефект був уже не той.
Тим часом Антуан почав-таки потроху здавати, він уже не особливо кидався на її задницю й швидко зовсім видихався… З десяток разів він примірявся… Вовтузився ззаду… Постійно ставив її раком… Підкладав їй під живіт перину… Підіймав їй голову високо на подушки… Позиція виходила доволі кумедна… Тягав її за патли… Вона пристрасно зітхала…
Та цього було замало… Хапав її за сраку… Вона відбивалася… Пручалась… Та це лише посилювало пристрасть. Було з чого пореготати… Вона дерла горло, як віслюк!.. Він старався й сяк і так… Та в нього нічого не виходило… Тоді він зіскочив з ліжка й метнувся на кухню. Ми стояли на плиті, та він був настільки збуджений, що не помітив нас… Пройшов зовсім поряд і кинувся нишпорити в стінній шафі в чому мати народила, лише у пантофлях… Шукав горщичок з маслом… скрізь тикаючись своїм бананом…