— Ти граєш... і виграєш коли захочеш, — похмуро сказав Клерк. — Ми ретельно все перевірили перш ніж до тебе йти.
— Якщо ти хочеш сказати, що я шахрай... — Джейсон знов терпляче вгамував свій норов і заспокоївся. Не було жодного зиску від дратівливости.
Керк продовжував тим самим рівним голосом, не зважаючи на посилення Джейсонового гніву. "Може ти й не називаєш це шахрайством, чесно кажучи мені байдуже. Як на мене у тебе може бути костюм з вшитими тузами чи електромагніти в чоботях. Але ти виграєш. Я тут не для обговорення моральних принципів. Як я вже казав, маю до тебе пропозицію."
— Ми наполегливо працювали щоб заробити ці гроші, проте цього й досі не досить. Якщо бути точним, нам потрібно три мільярди кредитів. Єдиний спосіб здобути таку суму — азартні ігри із цими двадцятьма семи мільйонами у якості стартового капіталу.
— А мені що з того? — Джейсон запитав настільки холоднокровно, ніби в цій фантастичній пропозиції було зерно здорового глузду.
— Можете забирати все понад три мільярди, по-моєму чесно. Ви не ризикуєте своїми грішми, однак для вас краще заробити на все життя за умови, що ви виграєте.
— А якщо я програю...?
Керк на хвилинку задумався, йому не сподобався присмак такої можливости.
— Звичайно, є шанс, що ти можеш програти, я про це не думав.
Він прийняв рішення. "Якщо програєш — ну, тоді це просто ризик, на який ми повинні згодитись. Хоча гадаю, я тебе вб'ю. Ті хто загинув щоб здобути ці двадцять сім мільйонів заслуговують принаймні на це". Він сказав це тихо, без злоби і була це радше обіцянка ніж погроза.
Встаючи ногами на підлогу Джейсон, знов наповнив свій кухоль і запропонував один Керку, котрий взяв його кивнувши вдячно. Він походжав туди-сюди, не в змозі всидіти. В цілому пропозиція розсердила його, проте водночас вона невиправно вабила. Він був гравцем, тож ця розмова була як обіцянка дози для наркозалежного.
Зненацька зупинившись він зрозумів, що його розум протягом певного часу був заведений. Перемога чи поразка, жити чи вмерти, як міг він упустити шанс зіграти на такі гроші! Він раптом повернувся і тицьнув пальцем у великого чоловіка у кріслі.
— Я це зроблю, ти, мабуть, про це знав з моменту коли прийшов сюди. Хоча, звісно, у мене є певні умови. Я хочу знати хто ти і хто ті вони, про яких ти постійно торочиш. Звідки ці гроші? Вони крадені?
Керк осушив свій кухоль і відштовхнув його вбік.
— Крадені гроші? Ні, зовсім навпаки. Знадобилось два роки гірничих робіт і переробки руди, щоб заробити їх. Її було видобуто на Пирі і продано тут на Касилії. Ти дуже легко можеш це перевірити. Я продав її. Я пирський посол на цій планеті. — Він вдумливо всміхнувся. — Не те щоб це щось означало, але я посол на ще принаймні шести инших планетах. Дуже зручно для справ.
Джейсон глянув на мускулистого сивоволосого чоловіка і його військового крою одяг і вирішив не кепкувати. Ви ж бо чували дивні речі з прикордонних планет і кожне слово цілком могло б бути правдою. Він теж ніколи не чув про Пир, хоч це й нічого не означало. В населеному всесвіті налічується більше тридцяти тисяч відомих планет.
— Я перевірю твої слова, — сказав Джейсон. — Якщо вони правдиві, то ми можемо співпрацювати. Зателефонуй мені завтра...
— Ні, — сказав Керк. — Гроші треба виграти сьогодні. Я вже видав чек на двадцять сім мільйонів і відсотки виростуть вище Плеяд, якщо ми не повернемо гроші вранці, тож це наш реченець.
Щохвилини вся ця історія ставала більш фантастичною і від того ще більш інтригуючою для Джейсона. Він глянув на годинник. Було ще вдосталь часу аби дізнатись чи збрехав Керк, чи ні.
— Гаразд, зробимо це сьогодні ввечері, — сказав він. — Тільки я мушу взяти одну з цих квитанцій для перевірки.
Керк підвівся щоб піти.
— Бери їх всі, ми не побачимося знову, аж до твого виграєшу. Я буду в казино, звичайно, однак ти мене не знаєш. Буде набагато краще якщо вони не знатимуть звідки твої гроші чи скільки їх в тебе.
По тому він зник, попрощавшись кістко-дробильним рукостисканням, що стиснуло Джейсонову руку немов лещатами. Джейсон залишився на одинці з грішми. Помахуючи ними ніби віялом на кшталт карт він роздивлявся на їх знаки і золочені грані, намагаючись отямитись. Двадцять сім мільйонів кредитів. Що зупиняло його від того щоб просто вийти в двері з цими грішми і зникнути? Насправді нічого крім його власного почуття честі.
Керк Пирський, людина з прізвищем планети, з якої він походив, був найбільшим дурнем Всесвіту. Чи може він знав що робить. З того як пройшла розмова, останнє видавалось більш правдоподібним.
— Він знає що я скоріше пограю на ці гроші, ніж вкраду їх, — сказав він з усмішкою.