Кренон працював на великому складі сам. То був кремезний чоловік у комбінезоні, у якого був єдиний вираз обличчя — сильно понурий. Коли Джейсон увійшов він зупинив перевезення тюків і сів на найближчого з них. Риси невдоволення відбивались на його обличчі і, здавалося, поглиблювались ще більше коли Джейсон пояснив чого він прийшов. Всі балачки про стародавню історію Пиру його також знудили і він відкрито позіхнув. Коли Джейсон закінчив він знову позіхнув і навіть не завдав собі клопоту відповісти йому.
Джейсон зачекав відтак знову запитав. "Кажу, є в вас які-небудь старі книги, документи, записи чи подібні речі?"
— Ти певен, що вибрав потрібного хлопця щоб турбувати, прибульцю, — тільки й було його відповіді. — Від розмови зі мною не матимеш нічого, крім неприємностей.
— Чого так? — запитав Джейсон.
— Чому? — Вперше він пожвавився чимось иншим крім смутку. — Я скажу тобі чому! Я зробив одну помилку, однісіньку, і отримав довічне ув'язнення. Пожиттєво... як тобі це? Я постійно сам, самісінький. Навіть накази отримую від корчувальників.
Джейсон втримався, зберігаючи піднесення в голосі. "Корчувальники? Що таке корчувальники?"
Мерзенність питання спантеличило Кренона, здавалось неймовірним існування людини, що ніколи не чула про корчувальників. Щастя трохи згладило деякі з проявів зневіри з його обличчя, він зрозумів, що отримав авдиторію, яка вислухає його біду.
— Корчувальники — це зрадники, ось хто вони. Зрадники людської раси і вони мають бути знищені. Вони живуть в джунглях. Що вони роблять з тваринами...
— Ти маєш на увазі, що вони люди... Пирійці як ти? — перебив Джейсон.
— Не як я, пане. Не роби знов цю помилку, якщо хочеш жити далі. Може я задрімав на раз на чатах і застряг на цій роботі. Це не означає що я люблю цю роботу чи люблю їх. Вони смердять, справді смердять і якби вони не постачали нам їжу, то були б усі мертві, завтра ж. І цю своєрідну місію я б виконав сам і з превеликим задоволенням.
— Якщо вони постачають вас їжею, ви натомість повинні їм давати щось инше?
— Господарські товари, бісер, ножі, звичайні речі. Постачальники доправляють їх в картонних коробках, а я дбаю про доправу далі.
— Як? — запитав Джейсон.
— Броньованою вантажівкою на місце обміну. Відтак я повертаюсь пізніше щоб забрати їжу, що вони залишають на обмін.
— Чи можу я піти з тобою на наступну доправу?
Кренон хвилину супився над думкою. "Та, думаю не буде нічого поганого, якщо ти досить дурний щоби йти. Можеш допомогти мені завантажувати. У них зараз період між врожаями, тому наступна поїздка буде не раніше ніж за вісім днів...
— Але ж це після відльоту корабля — це занадто пізно. Чи не міг би ти поїхати раніше?
— Не розказуй мені про свої проблеми, пане, — пробурчав Кренон, підводячись на ноги. — Це коли їду я і для тебе дата не зміниться.
Джейсон зрозумів, що отримав з цього чоловіка все, що можна за один сеанс. Він попрямував до дверей, а тоді повернувся.
— Одне питання, — запитав він. — А власне як ті дикуни — корчувальники — виглядають?
— А я звідки знаю, — відрізав Кренон. — Я з ними торгую, а не кохаюсь. Якби я колись зустрів одного, то пристрелив би на місці. — Він зігнув пальці поки говорив і його зброя вистрибнула йому до руки і миттю вернулась на місце. Джейсон спокійно вийшов.
Лежачи в ліжку, спочиваючи своїм втомленим тяжінням організмом, він шукав спосіб змусити Кренона змінити дату доправи. Мільйони його кредитів нічого не варті у цьому світі без грошей. Якщо людину не можна переконати, то її треба підкупити. Чим? Очі Джейсона ковзнули шафкою, де досі висів його позапирський одяг і нього з'явилась ідея.
Наступив ранок, перш ніж він зміг повернутися на склад харчів і на один день ближче до його реченця. Кренон не завдав собі клопоту відвести погляд від роботи, коли увійшов Джейсон.
— Хочеш це? — запитав Джейсон, простягаючи ізгою плоску золоту скриньку інкрустовану великим діамантом. Кренон гмикнув і розглядаючи її в руках.
— Іграшка, — сказав він. — Для чого вона?
— Ну, коли натискаєш цю кнопку, отримуєш світло. — Полум'я з'явилося крізь отвір у верхній частині. Кренон почав віддавати його назад.
— Навіщо мені здався цей вогник? На, забирай його.
— Зачекай хвильку, — сказав Джейсон, — це ще не все що він робить. Коли натискаєш діамант посередині випадає одна з таких штукенцій. — Чорна кулька розміром з ніготь випала в долоню. — Граната, зроблена з чистого ультраніту. Просто міцно її стисни і викинь. За три секунди вона вибухає з силою достатньою щоб підірвати цю будівлю.