Цього разу Кренон майже всміхнувся сягаючи по скриньку. Деструктивне і смертоносне знаряддя, як цукерки для пирійців. Поки він її роздивлявся Джейсон виклав свою пропозицію.
— Коробка і бомби твої, якщо перенесеш дату наступної доставки на завтра і дозволиш мені піти з тобою.
— Будь тут о 5:00, — сказав Кренон. — Виїздимо рано.
XV.
Вантажівка пригуркотіла до брами обводу і зупинилась. Кренон махнув охоронцям крізь переднє вікно, а тоді замкнув його металевим щитом. Коли ворота розчинились вантажівка — насправді гігантський броньований танк — повільно посунув вперед. За першою була друга брама, вона не відчинялася поки не було зачинено внутрішню. Джейсон глянув в перископ другого водія коли підняли зовнішні ворота. Автоматичні вогнемети спалахнули загороджуючи проїзд, і вимкнулись тільки тоді, коли вантажівка досягла їх. Випалена площа чорніла півколом довкола воріт, далі були джунглі. Несвідомо Джейсон відсахнувся до спинки сидіння.
Всі види рослин і тварин, зразки яких він будь-коли бачив, були тут у надлишку. Вкриті шипами гілки й галузяччя мережились із твердого настилу, з якого буяло дике життя. На них накинулось шаленство звуків, глухі стуки і подряпини задзвонили бронею. Кренон засміявся і натиснув перемикач, який пустив електрострум на зовнішній контур. Дряпання стихло оскільки тварини заземлили ланцюг оболонки корпусу.
Їхали повільно, на найнижчій передачі продираючись джунглями. Лице Кренона ховалось в масці перископа і він мовчки давав собі раду з керуванням. З кожним кілометром прохідність здавалось покращувалась, поки він врешті не сховав перископ і відчинив віконну броню. Джунглі й далі були густими й смертельними, однак ніякої схожости з ділянкою відразу за обводом. Скидалось, що більшість смертоносних потуг Пиру були зосереджені на одній ділянці навколо поселення. Чому? Запитав себе Джейсон. Чому така інтенсивна планетарна ненависть?
Двигуни змовкли і Кренон встав потягуючись. "Ми на місці," — сказав він. — "Давай розвантажувати."
Довкола вантажівки були голі скелі, округлі пагорки, що захищали від джунґлів, занадто гладкі і стрімкі щоб рослинність могла вчепитися. Кренон відімкнув вантажні заслони і вони повитягували коробки та ящики. Коли вони скінчили Джейсон знесилено опустився на тюки.
— Залізай, ми їдемо, — сказав Кренон.
— Ти їдеш, я лишаюсь тут.
Кренон холодно глянув на нього. "Залазь в вантажівку, бо я тебе вб'ю. Ніхто тут не залишиться. По-перше, ти не зміг би тут вижити й годину. Гірше того, ти дістанешся корчувальникам. Звісно вони тебе одразу вб’ють, однак не це важливо. В тебе обладнання, яке ми не можемо дати їм до у руки. Ти хочеш побачити корчувальника зі зброєю?"
Поки пирієць говорив, Джейсон посилено обмірковував. Він сподівався Кренон був настільки тупим, наскільки мав швидкі рефлекси.
Джейсон подивився на дерева, дав погляду помандрувати вгору крізь товсті гілки. Хоча Кренон ще говорив, але мимовільно зосередився на Джейсоновій зацікавленості. Коли очі Джейсона розширилися і його пістолет плигнув до руки, Кренонів пістолет з'явився націлений в тому ж напрямку.
— Там на верху! — закричав Джейсон і вистрілив в клубок гілок. Кренон теж стрельнув. Щойно він це зробив, Джейсон кинувся назад, згорнувшись клубком, покотився схилом додолу. Постріли заглушили звуки його рухів, і перш ніж Кренон повернувся тяжіння затягло його вниз скелею в густе листя. Тріскаючи гілки ляскали його, однак сповільнювали падіння. Коли він перестав рухатися, він зник у заростях. Постріли Кренона пролунали занадто пізно, щоб його вразити.
Лежачи там втомлений і в синцях, Джейсон чув прокльони пирійця. Він потоптався довкола скелі, вистрілив кілька раз, однак волів не залазити в хащі. Зрештою, він здався і повернувся до вантажівки. Загарчав двигун і протектори забряжчали і заскрипіли вниз скелею і назад в джунґлі. Зачувся приглушений гуркіт і тріск, що повільно віддалявся від скелі.
Відтак Джейсон залишився сам.
* * * * *
До цієї миті він зовсім не усвідомлював наскільки самотнім він буде. Оточений нічим окрім смерті, вантажівка вже зникла з поля зору. Він мав придушити непереборне бажання бігти за нею. Що зроблено, те зроблено.
Він сильно ризикував, проте це був єдиний спосіб зв'язатися з корчувальниками. Вони були дикунами, але все ж таки вони були людської раси. І вони не опустились настільки, щоб зупинити обмін з цивілізованими пирійцями. Він повинен був зв'язатися з ними, заприятелювати з ними. Довідатись, як їм вдавалось безпечно жити в цьому божевільному світі.