— Збентежена? — спитав він.
— Не знаю, про що ти говориш, — сказала вона, — не збентежена. Просто роздратована. Звичну поїздку скасували і наш графік поставок порушено на місяці. І замість того щоб пілотувати чи виконувати завдання на обводі все, що маю робити, це стовбичити тут і чекати тебе. Відтак здійснити якийсь дурний політ за твоїми вказівками. І ти дивуєшся чому я роздратована?
Джейсон обережно встановив деталі у рамі перш ніж заговорити. "Як я вже казав, ти збентежена. Я можу розповісти, як ти збентежена, і це тебе збентежить ще більше. Спокуса, якій, чесно кажучи, встояти важко."
Вона насупившись глянула на нього з-за верстату. Не усвідомено накручуючи і розкручуючи пальцем пасмо волосся. Такою вона подобалась Джейсону. Як пирійка що оперує на повну потужність мала таку ж особистість як шестерня механізму. Коли вона вибивалась з цього образу, то більше скидалась йому на дівчину з того першого рейсу, яким він прибув на Пир. Його цікавило чи можливо було донести їй те, що він мав на гадці.
— Я не ображаю тебе кажучи «збентежена», Мето. Враховуючи де ти виросла ти не могла б бути иншою. В тебе острівна особистість. Правду кажучи, Пир незвичайний острів з безліччю надскладних проблем, у вирішенні яких ти експерт. Це, однак, не робить його меншим островом. Коли ти стикаєшся багатонаціональними проблемами ти збентежена. Або й гірше, коли твій острівець проблем поставити у ширший контекст. Це як грати свою власну гру, однак постійно на ходу змінюючи правила.
— Ти верзеш казна що, — відрізала вона йому. — Пир не острів і, безумовно, боротьба за виживання не гра.
— Перепрошую, — всміхнувся він. — Я висловився метафорично, до того ж не надто вдало. Давай конкретизуємо проблему. Розглянемо приклад. Припустимо, я б збирався тобі сказати, що отам з дверної рами звисає жалокрил...
Пістолет Мети був наведений на двері до того як він скінчив останнє слово. Перевернулось крісло охоронця. Він в одну мить схопився з напів дрімоти до повної бойової готовності, його пістолет також намацував дверну раму.
— Це був просто приклад, — сказав Джейсон. — Насправді там нічого немає. — Пістолет охоронця зник і він з осудом насупив на Джейсона погляд, поправляючи стілець і падаючи у нього.
— Ви обоє показали, що здатні впоратися з пирійською проблемою. — продовжував Джейсон. — А що, якби я сказав, що річ, що звисає з дверної рами виглядає як жалокрил, однак це просто свого роду велика комаха, що пряде тонкий шовк, який можна використати для ткання одягу?
Охоронець глянув з-під густих брів на порожній дверний проєм, його пістолет заскиглив частково вилітаючи і ляснув знов до кобури. Він буркнув щось невиразне в бік Джейсона і потоптав в сусідню кімнату, грюкнувши дверима. Мета зосереджено спохмурніла і виглядала спантеличеною.
— Це ж не може бути щось инше окрім жалокрила, — нарешті сказала вона. — Ніщо не могло б так виглядати. І навіть якби воно не пряло шовк, то вкусило б щойно змогло б підібратися близько, тож треба його вбити. — Вона вдоволено посміхнулася непорушній логіці своєї відповіді.
— Знов неправильно, — сказав Джейсон. — Я просто описав прядильника-імітатора з Стовера. Він імітує найжорстокіші форми життя тієї планети і робить це настільки вдало, що не потребує иншого захисту. Він би спокійно сидів на твоїй руці і оплітав тебе метр за метром. Якщо б я випустив вантаж таких тут, на Пирі, ти ніколи не могла бути впевненою коли стріляти?
— Проте їх немає тут і зараз, — наполягала Мета.
— Тим не менш, він міг би досить ймовірно бути. І якби був, всі правила вашої гри змінились би. Тепер вхопила думку? В галактиці є певні усталені закони і правила, однак вони инші ніж ті за якими живете ви. Ваше правило нескінченна війна з місцевим життям. Я хочу вийти за межі вашого набору правил і покласти край цій війні. Ти б цього не хотіла? Ти б не хотіла існування, яке було б чимось більшим, ніж просто нескінченна битва за виживання? Життя з можливістю щастя, любови, музики, мистецтва — всіма приємними речами, на які у вас ніколи не було часу.
Вся пирійська строгість зникла з її обличчя, коли вона слухала його слова, віддаючись цим чужорідним поняттям. Оповідаючи він мимовільно взяв своєю рукою її руку. Її рука була теплою і її пульс пришвидшився від його дотику.
Раптом Мета відчула його руку і вихопила свою геть, одночасно підводячись. Коли вона попростувала наосліп до дверей, голос Джейсона пролунав їй услід.
— Охоронець, Скоп, втік, бо не хоче втрачати свою дорогоцінну двозначну логіку. Це все, що у нього є. Але ти бачила инші частини галактики, Мето, ти знаєш, що в житті є набагато більше, ніж вбити-і-бути-вбим на Пирі. Насправді ти це відчуваєш, навіть якщо й не визнаєш цього.