— Спочатку подумай, — звернувся Джейсон до Керка, що обернувся піти. — Що не так у спробі переговорів чи перемир'я? Потім, якщо не вдасться, можете спробувати по-своєму.
Відсік був переповнений пирійцями, що проштовхувались в середину. Керк майже дійшовши до дверей, повернувся до Джейсона.
— Я скажу тобі, що не так з мирним планом, — сказав він. — Так роблять боягузи, ось чому. Для тебе це прийнятно, бо ти прибулець і не знаєш кращого. Однак невже ти вважаєш, що я б хоч на мить міг потакати таким програшним принципам? Коли я кажу, я кажу не тільки за себе, а й за всіх нас. Ми не проти боротьби, і ми знаємо як це робиться. Ми знаємо, що якби ця війна була скінчена, ми могли б збудувати тут кращий світ. Водночас, якщо у нас є вибір між продовженням війни і боягузливим миром – ми обираємо війну. Ця війна тоді буде скінчена, коли ворог буде повністю знищений!
Пирійці, що слухали викрикували на знак згоди і коли Керк проштовхувався крізь натовп деякі з них підбадьорливо плескали його по плечі коли він минав їх. Джейсон відкинувся на дивані, змучений зусиллями і вичерпаний спробами здолати жорстокість пирійців мирними закликами.
Коли поглянув всі вони пішли – крім Мети. У неї було те ж саме кровожерливе піднесення як і в решти, проте воно зникло, коли вона на нього глянула.
— То що, Мето? — гірко запитав він. — Жодних сумнівів? Ти теж думаєш, що знищення єдиний спосіб скінчити цю війну?
— Я не знаю, — сказала вона. — Я не певна. Вперше в своєму житті у мене більше ніж одна відповідь на питання.
— Вітаю, — сказав він. — Ознака дорослішання.
XXII.
Джейсон стояв осторонь і спостерігав завантаження смертоносного вантажу до корабельного трюму. Пирійці були в доброму гуморі укладаючи гвинтівки, гранати і газові бомби. Коли на борт доправили заплічник з атомною бомбою один з них затягнув похідної пісні, а решта підхопили. Можливо вони були щасливі, однак очікування кривавої різанини сильно гнітило Джейсона. Він почувався якимось зрадником життя. Можливо, знайдене ним життя потрібно було знищити, а може й не потрібно. Без здійснення хоч би найменшої спроби до порозуміння, знищення буде відвертим вбивством.
Керк вийшов з операційної будівлі й всередині корабля чулось гудіння пускових насосів. Вони вирушали з хвилини на хвилину. Джейсон змусив себе поспішно перейняти Керка на півдорозі до корабля.
— Я лечу з вами, Керку. Принаймні це ти мені винен, за те що я їх знайшов.
Керк вагався, не схвалюючи таку думку. "Це бойова місія," — сказав він. — "Немає місця для спостерігачів і додаткової ваги... і вже занадто пізно нас зупиняти, Джейсоне, ти це знаєш."
— Ви пирійці найгірші брехуни у Всесвіті, — сказав Джейсон. — Ми обидва знаємо, що корабель може підняти в десять разів більший вантаж ніж той, що він несе нині. Отже... ти дозволиш мені летіти чи заборониш без всякої на те причини?
— Залазь на борт, — сказав Керк. — Лиш не плутайся під ногами, бо розтопчуть.
Цього разу, оскільки точка призначення була достеменно відома, політ тривав набагато менше. Мета підняла корабель в стратосферу високою балістичною дугою, що закінчувалась на островах. Керк сидів у кріслі другого пілота, Джейсон сидів позад них, звідки міг бачити екрани. Десант з двадцяти п'яти добровольців був в нижньому трюмі зі зброєю напоготові. Всі екрани корабля переведено на фронтальний показ. Вони спостерігали як з'являвся і здіймався зелений острів, тоді він зник прихований полум'ям гальмівних ракет. Старанно маневруючи кораблем, Мета посадила його на плоскім уступі поблизу входу в печеру.
Цього разу Джейсон був готовий до психічного вибуху ненависті, проте як і раніше було боляче. Стрільці сміялись і радісно вбивали всіх тварин острова, що наближались до корабля. Їх вбивали тисячами, а вони перли далі.
— Хіба ви мусите це робити? — запитав Джейсон. — Це вбивство, різанина, отак просто забивати цих звірів.
— Самозахист, — сказав Керк. — Вони на нас нападають і їх вбивають. Що може бути простіше? А тепер стули писок, бо кину тебе до них.
Минуло з півгодини, перш ніж стрільба стихла. Тварини й далі на них напали, однак масові напади, здавалося, скінчились. Керк сказав через внутрішній лінію.
— Штурмова група виходьте і обережно там. Вони знають, що ми тут і спробують за можливості влаштувати нам пекло. Несіть бомбу в цю печеру і перевірте наскільки вона глибока. Ми завжди можемо підірвати їх з повітря, однак з того не буде нічого доброго, якщо вони сховалися у твердій скелі. Тримайте екран відкритим, залиште бомбу і відходьте щойно я скажу. Тепер рухайтесь.
* * * * *