Щойно Мета вимкнула живлення зблиск білого світла вирвався з екранів. Вони миттєво почорніли разом зі згорянням об'єктивів на корпусі. Вона ввімкнула відповідні фільтри, натисла кнопку, що замінило об'єктиви на нові.
Далеко внизу, в киплячому морі, зростаюча грибо-подібна хмара полум'я позначала місце, де кілька секунд тому був острів. Всі троє дивились на це мовчки й нерухомо. Керк оговтався першим.
— Летимо додому, Мето і зв'яжи мене з командним пунктом. Двадцять п'ять чоловік загинули, однак вони зробили справу. Вони вбили тварюк... чим би вони не були... і скінчили війну. Не можу придумати кращого способу померти чоловіку.
Мета встановила курс, а тоді з'єднала з командним пунктом.
— Маю труднощі зі зв'язком, — сказала вона. — Робот відповідає згодою на запит, та ніхто не відповідає на виклик.
В порожньому екрані з'явився чоловік. Він був змережаний краплинами поту і мав спустошений погляд в очах. — Керк, — сказав він, — це ти? Мерщій летіть сюди. Нам потрібна ваша вогнева міць на обводі. Хвилину тому вони пішли у загальний наступ з усіх боків, гіршого я ще не бачив.
— Що ти маєш на увазі? — не вірячи й затинаючись белькотів Керк. — Війна скінчилася, ми їх підірвали, повністю знищили їх штаб-квартиру.
— Війна триває як ще ніколи досі, — огризнувся инший. — Не знаю, що ви зробили, але це розворушило тут ціле пекло. Тепер годі теревенити, веди сюди корабель!
Керк повільно повернувся до Джейсона, його обличчя випромінювало чисту тваринну дикість.
— Ти...! Це ти зробив! Я мав тебе убити одразу як тебе побачив вперше. А я хотів, тепер я знаю, що слід було. Відтоді як ти прилетів сюди, ти як чума сієш смерть навсібіч. Я знав, що ти неправий, та дозволив твоїм заплутаним словам переконати себе. І подивись, що сталося. Спочатку ти вбив Вельфа. Тоді ти вбив тих людей в печері. Зараз ця атака на обвід... всіх, хто там згине, вбив ти!
Керк посунув на Джейсона, повільно крок за кроком, з обличчям скривленим ненавистю. Джейсон позадкував доки міг відступати далі, плечі вперлись у скриньку з мапами. Керк накинувся на нього та не навкулачки, а зі всього замаху дав йому ляпаса. Хоча Джейсон відхилився ляпас збив його з ніг і він простягнувся на на підлозі. Його рука була на шафці з мапами, а пальці на захисних трубах, де були матриці міжзоряних курсів.
Джейсон схопив обома руками одну з важких труб і потягнув її. Він щосили замахнувся нею в обличчя Керка. Він пробив шкіру вилиці і лоба, з розрізів заюшила кров. Однак це зовсім не сповільнило й не зупинило масивного чоловіка. В його усмішці не було й краплі милосердя, коли він нахилився й поставив Джейсона на ноги.
— Опирайся, — сказав він, — матиму набагато більше задоволення вбиваючи тебе. — Він замахнувся гранітним кулаком, що зніс би голову Джейсона з пліч.
— Давай, — сказав Джейсон і перестав опиратись. — Вбий мене. Тобі ж це легко зробити. Тільки не називай це справедливістю. Вельф помер, щоб мене врятувати. Однак люди на острові згинули через твою дурість. Я хотів миру, ви хотіли війни. Тепер маєте. Убий мене, щоб заспокоїти совість, бо правда в тому, що ти не можеш глянути правді у вічі.
З гнівним ревом Керк направив кулак донизу.
Мета схопила його руку обома руками і повисла на ній відтягуючи його в бік, перш ніж удар досяг цілі. Всі троє впали разом, мало не придушивши Джейсона.
— Не роби цього, — закричала вона. — Джейсон не хотів, щоб ті люди туди спускались. Це була твоя ідея. Ти не можеш його за це вбити!
Керк, шаленіючи з люті, нічого не чув. Він перевів увагу на Мету, відриваючи її від себе. Вона була жінкою і її гнучка сила була мізерною в порівнянні з його великими м'язами. Однак вона була пирійською жінкою і зробила те чого не міг зробити жоден не пирієць. Вона сповільнила його на мить зупиняючи лють його нападу, поки він не зміг вивільнитись з її рук і відкинути її геть. Для нього це не потребувало багато часу, але цього було якраз достатньо щоб Джейсон дістався дверей.
* * * * *
Джейсон прошкутильгав далі й замкнув за собою замок шлюзу. Мить по тому як він замкнув люк вся вага Керка налетіла на двері. Метал скрипів і гнувся, поступаючись. Одна завіса обірвалась, а инша висіла на клапті металу. Наступний удар виносив двері.
Джейсон не чекав коли це станеться. Він не оглядався щоб з’ясувати чи двері спинять розлюченого пирійця. Жодні двері на судні не могло його зупинити. зі всіх сил Джейсон тікав коридором. На кораблі не було безпечного місця, а це означало, що потрібно було його покинути. Відсік з рятувальним човником був прямо попереду.