Кивнув Рез і закінчив фразу. "Вбито. Звичайно ж він був мертвий. Я з превеликою радістю власноруч його вбив."
Це сильно вразило Джейсона. Він осів на подушці і подумав про всіх, хто помер з його приїзду на Пир. Люди, що вмерли щоб його врятувати, померли щоб він міг жити, померли через його ідеї. Це був немислимий тягар провини. Чи скінчиться це на Креноні, чи містяни схочуть помститись за його смерть?
— Невже ви не розумієте, що це означає! — видихнув він слова. — Смерть Кренона налаштує місто проти вас. Не буде більше поставок. Вони нападуть на вас, щойно зможуть, вбиватимуть ваших людей...
— Звичайно ж ми це знаємо! — схилився вперед Рез, його голос був хрипким і напруженим. — Зважитись на це було не просто. У нас завжди була торгова угода з лахмітниками. Торгові вантажівки недоторкані. Це була наша остання і єдина ланка зв’язку із зовнішньою галактикою і надія зв'язатися з нею.
— Тим не менше, ви зламали цю ланку, щоб врятувати мене, чому?
— Тільки ти можеш дати вичерпну відповідь на це питання. Був великий напад на місто, і ми бачили, що їх стіни розбиті, вони мабуть перейшли в одне місце. Водночас космічний корабель літав над океаном, скидаючи якісь бомби, бачили спалах. Тоді корабель повернувся і ти відділився на меншому судні. Вони стріляли в тебе та не вбили. Маленьке судно також вціліло, зараз ми розпочинаємо піднімати його. Що це все означає? Ми не могли довідатись. Ми просто знаємо, що це щось життєво важливе. Ти був живий, однак, очевидно, помер би перш ніж сказати що не будь. Невеликий корабель можна відремонтувати, можливо, це був твій план і саме тому ти вкрав його нам. Ми не могли дозволити тобі вмерти, навіть якщо це означає тотальну війну з містом. Ми пояснили ситуацію всім нашим людям, з якими змогли зв’язатись екраном і вони проголосували, щоб тебе врятувати. Я вбив лахмітника через його аптечку, тоді загнав двох доримів до смерті, щоб вчасно дістатись сюди.
— Тепер скажи нам: що ж воно діється? Яким був твій план? Як це нам допоможе?
* * * * *
Вина навалилась на Джейсона і здушила горло. Уривок давньої легенди сплив в його голові, про Йону, який розбив міжпланетника, так що всі на ньому загинули, а він вижив. Чи то був він? Він зруйнував світ? Чи посміє визнати перед цими людьми, що він взяв човник лиш для порятунку власного життя?
Три пирійці нахилились вперед в очікуванні його слів. Джейсон заплющив очі, щоб не бачити їх облич. Що тепер він міг їм сказати? Якщо він скаже правду вони, безумовно, вб’ють його на місці, просто вважаючи це справедливістю. Він більше не боявся за своє життя, однак якщо він загине инші смерті були марні. І досі був спосіб покінчити з цією планетарною війною. Тепер всі факти були доступні потрібно лише скласти їх докупи. Якби ж він не був настільки втомленим, то зміг би побачити рішення. Воно було просто тут, ховалось у закутку його мозку, чекаючи, щоб його витягли.
За будь яку ціну, зараз він не міг зізнатись. Якщо він загине, то помре вся їх надія. Він мав збрехати, щоб виграти час, а тоді якомога швидше знайти справжнє рішення. Це все, що він міг зробити.
— Ви праві, — затинаючись сказав Джейсон. — Малий човник має міжзоряний привід. Можливо, його ще можна врятувати. Навіть якщо не можна є инший спосіб. Не можу пояснити зараз, скажу коли я відпочину. Не хвилюйтесь. Боротьба майже скінчилась.
Вони розреготались і поплескали один одного по спинах. Коли вони прийшли, щоб потиснути руку, а він закрив очі і вдав ніби спить. Дуже важко бути лицеміром, якщо ви цього не навчені.
Рез розбудив його рано вранці. "Чи ти досить добре почуваєшся для подорожі?" — спитав він.
— Залежить, про яку подорож ти кажеш, — сказав йому Джейсон. — Якщо маєш на увазі своїми силами, сумніваюсь, що зможу дійти до тих дверей.
— Тебе понесуть, — перебив Рез. — Ми маємо ложе, яке несуть два дорими. Не дуже зручно, але ти дістанешся місця. Однак лише якщо думаєш, що ти у досить доброму стані щоб рухатися. Ми скликали всіх людей в межах досяжності подорожі доримом і вони збираються. По обіді матимемо достатньо людей і доримів щоб витягнути корабель з болота.
— Я піду, — сказав Джейсон, виштовхуючи себе у сидячу позу. Зусилля вичерпало його, накотилась хвиля нудоти. Тільки повністю спираючись своєю вагою до стіни, він зміг втриматися щоб не опасти знов. Він сів, підпершись, поки не почув крики і тупіт важких кроків зовні, то прийшли його нести.
Подорож вичерпала його скромний запас енергії і він провалився у глибокий сон. Коли він розплющив очі дорими стояли по коліна в болоті, розпочалась рятувальна операція. Мотузки зникли з поля зору під водою коли шереги напружених тварин і людей тягли їх. Звірі заревли, чоловіків проклинали коли ті слизькались і падали. Не всі пирійці, що тягли мотузки були чоловіками, були там і жінки. В середньому нижчі за чоловіків ростом, вони були такими ж м'язистими. Їх одяг був різноманітним і барвистим, перший штрих прикрас, який Джейсон помітив на цій планеті.