Робота тривала і була висока ймовірність, що всі вони загинуть так і не завершивши роботу. Усі ні за цапову душу. Джейсон міг переконати їх припинити роботу було б визнати, що човен непотрібний. Його вб’ють і шанси корчувальників помруть разом із ним. Він кусав губу коли сіло сонце, а робота продовжувалась у сутінках.
Ганас походжав довкола, бурмочучи собі під ніс, зупиняючись тільки, щоб глянути на північний обрій. Люди відчували його неспокій і передавали його тваринам. Спалахнули собачі сутички і дорими неохоче тягли упряж. З плином кожної секунди їх шанси марніли і Джейсон відчайдушно шукав вихід з пастки, яку сам збудував.
— Погляньте... — сказав хтось і всі вони обернулись. Небо на півночі висвітлилось червоним світлом. В землі скоріше відчувався ніж чувся гул. Поверхня води стала розмита, змережилась дрібними хвилями. Джейсон відвернувся від світла і дивився на воду і човен. Він тепер виступав сильніше показуючи верхню частину корми. Там була наскрізна діра, прострелена в металі залпом з космічного корабля.
— Резе, — покликав він, його слова застрягли в поспіху, щоб вимовити їх. — Поглянь на човен, глянь на отвір пробитий в кормі. Я на ньому приземлився та не знаю наскільки сильно він був пошкоджений. Однак гармати вразили міжзоряний двигун!
Наближаючись Рез недовірливо в нього втупився. Вигадуючи на ходу, граючи на слух, намагаючись виготовити з брехні позірну правду.
— Я бачив, як вони встановили двигун — це допоміжний двигун. Він був прикріплений точно в цьому місці. Його нема, підірвали. Човен ніколи не залишить цю планету, не кажучи про міжпланетну подорож.
Після того він не міг дивитися Резу в очі. Він опустився в хутра, роспістерті під ним, відчуваючи ще сильнішу слабкість. Рез мовчав і Джейсон не розумів чи його оповідь переконала його. Лиш коли пирієць нахилився і перерізав найближчу мотузку він зрозумів, що він переміг.
Слова передали від людини до людини і мотузки тихо перерізали. Відтак корабель з яким вони так важко мучились, знову опустився в воду. Жоден з них не дивився. Кожен замкнувся у власному світі думок готуючись вирушати. Щойно доримів осідлали і завантажили вони рушили на чолі з Ганасом. Протягом кількох хвилин всі вони вже йшли, ціла валка зникла у темряві.
Від Джейсонового ложа відмовились, воно розтрощилося б на шматки у нічному марші. Рез витягнув його в сідло перед собою, замикаючи його тіло в міцних сталевих обіймах. Похід тривав.
Коли вони вийшли з боліт, то різко міняли напрямки. Трохи пізніше коли південний небокрай вибухнув Джейсон зрозумів чому. Полум'я яскраво освітлювало сцену, попіл просівався додолу і гарячі шматки породи врізались в дерева. Вони парували при влучанні, і якби не дощ, що випав раніше їм довелося б мати справу на додачу ще й з лісовою пожежею.
Щось велике зблиснуло поруч з маршовою валкою, і коли вони перетинали відкритий простір Джейсон глянув на нього у відбитому небом світлі.
— Резе... — видушив він, вказуючи. Рез глянув на величезного звіра, що рухався поруч з ними, кудлате тіло з покрученими великими рогами принаймні до плечей, а тоді відвернувся. Він не злякався і, очевидно, не зацікавився. Джейсон роззирнувся навколо і почав розуміти.
Всі тварини, що тікали не видавали ні звуку, тому він не помічав їх раніше. Однак обабіч бігли темні форми між деревами. Деякі він впізнавав, більшість – ні. Кілька хвилин зграя диких собак бігла поруч з ними, навіть змішуючись із одомашненими собаками. Ніхто не зважав. Літаючі істоти тріпотіли над головою. Перед лицем більшої загрози — виверження вулкану — всі незгоди забувались. Життя поважало життя. Стадо жирних, свиноподібних звірів з закрученими іклами, перетнуло валку. Дорими сповільнились, ретельно ступаючи, щоб не наступити на них. Менші тварини іноді чіплялись на спину більшим, безпечно їхали якийсь час, перш ніж зістрибнути.
Безжально товчений в сідлі, Джейсон стомлено поринув в легкий сон. Він був сповнений снів тварин, що в поспіху гнались у вічній тиші. Розплющеними очима чи заплющеними, він бачив той самий нескінченний потік звірів.
Все це щось означало і він насупився у спробі здогадатись, що. Тварини бігли, пирійські тварини.
Він раптом випростався, бадьоро прокинувся, з розумінням витріщаючись.
— Що це? — запитав Рез.
— Продовжуй, — сказав Джейсон. — Виведи нас звідси, виведи безпечно. Я ж казав тобі, що човен не єдина відповідь. Я знаю, як твої люди можуть отримати те чого вони хочуть, зараз же скінчити війну. Існує спосіб, я знаю, як це здійснити.