— Як ми їх можемо зупинити? — крикнув хтось.
— Вдарити зараз, — відповів Джейсон. — Я докладно знаю місто і я знаю як влаштована їх оборона. Їх обвід збудований для захисту від тваринного життя, однак ми, якщо дійсно захочемо, могли б прорватись крізь нього.
— Який з того зиск? — відрізав Рез. — Ми прорвемо периметр, вони відступлять, а тоді потужно контратакують. Як зможемо ми протистояти їх зброї?
— Нам не доведеться. Їх космодром на межі обводу і я знаю точне місце стоянки корабля. У цьому місці ми й прорвемося. На кораблі немає формальної охорони, тільки кілька людей на ділянці. Ми захопимо корабель. Немає значення можемо ми літати чи ні. Хто контролює корабель — керує Пиром. Коли будемо на місці пригрозимо зруйнувати його, якщо не задовольнять наші вимоги. Вони постануть перед вибором масове самогубство чи співпраця. Сподіваюся, в них досить розуму щоб обрати співпрацю.
Від його слів вони якусь мить приголомшено мовчали, а відтак потонули в хвилі шуму. Не було ніякого порозуміння, саме тільки збудження, і врешті, Рез навів лад.
— Тиша! — крикнув він. — Зачекайте заки Джейсон не завершить перш ніж вирішувати. Ми досі не чули, як пропоноване вторгнення має бути здійснене.
— План у мене залежить від мовців, — казав Джейсон. — Накса тут? — він зачекав, поки загорнений в хутра чоловік проштовхнувся наперед. — Я б хотів більше дізнатись про мовців, Наксе. Я знаю, що ви можете говорити з доримами і собаками, а як щодо диких тварин? Ви можете змусити їх зробити те що вам потрібно?
— Вони тварини... ясно ми можемо говорити з ними. Більше мовців — більше сили, щоб змусити їх коритись нам.
— Тоді атака вдасться, — схвильовано сказав Джейсон. — Чи зможете ви зібрати мовців з одного боку міста — протилежного до космодрому — і розворушити тварин? Змусити їх атакувати обвід?
— Ми зможемо! — закричав Накса, захопившись ідеєю. — Ми задіємо всіх тварин з околиць і розпочнемо найбільший наступ, який вони коли бачили!
— Тоді це все. Ваші мовці розпочнуть наступ на дальній стороні обводу. Якщо триматиметесь поза полем зору, оборонці навіть не здогадаються, що це щось більше, ніж напад тварин. Я бачив, як вони працюють. Коли натиск посилюється вони викликають підмогу з міста і знімають людей з инших частин обводу. В розпал бою, коли всі їх сили будуть розосереджені по всьому місту, я поведу атаку на прорив і захоплю корабель. Оце і є план, і він спрацює.
Джейсон осів, наполовину опав, знесилено. Він влігся і слухав безладний перебіг дебат, Рез впорядковував їх і підтримував. Обговорювались і вирішувались труднощі. Ніхто не бачив основного недоліку плану. В ньому було багато недоліків, можливостей виникнення ускладнень, проте Джейсон не згадував про них. Ці люди хотіли щоб його наміри здійснились і вони збиралися здійснити їх.
Нарешті дебати скінчились і люди розійшлись. Рез підійшов до Джейсона.
— Основні питання узгоджуються, — сказав він. — Всі присутні погодились. Вони пересилають повідомлення вістовими всім мовцям. Мовці осердя нападу і чим більше ми їх задіємо, тим краще він пройде. Ми не наважились використати екрани для зв’язку, висока ймовірність, що лахмітники можуть перехопити наші повідомлення. Нам потрібно п'ять днів щоб підготуватись до наступу.
— Мені потрібен весь цей час, якщо я хочу принести хоч якусь користь, — сказав Джейсон. — Тепер давай трохи відпочинемо.
XXVI.
— Це дивне відчуття, — сказав Джейсон. — Насправді я ніколи раніше не бачив обвід з цього боку. Гидота — єдине вдале слово для нього.
Він лежав на животі поряд з Резом, роздивляючись крізь сито листя спуск до обводу. Незважаючи на полуденну спеку, обидвоє були загорнуті в товсті хутра, в товстих гамашах і шкіряних рукавицях для захисту рук. Від тяжіння і спеки Джейсону вже запаморочилось у голові, проте він змушував себе не зважати.
Попереду, віддалік за вигорілим коридором стояв обвід. Високий мур, різної висоти і текстури, здавалось був зробленим з усього на світі. Не можливо було сказати з чого він був збудований спочатку. Покоління нападників потовкли, розбили і підточили його. Ремонти робилися швидко, латки грубо настромлювались на місце і закріплювались. Сира кладка відвалювалась даючи щурам матеріал вити гнізда. Воно перекривалось вздовж дірявим металом, великими плитами скріпленими докупи. Навіть цей метал був прокушений наскрізь з рваних дір випирали мішки з піском. Понад стіною дроти чуйників та кабелі під напругою скручувались і звисали. З нерегулярним проміжком автоматичні вогнемети обдмухували соплами стіну зверху, очищаючи основу стіни від всякого життя, що занадто наблизилось.