Перші чоловіки розмазали стіною пакунки липкої, застиглої живиці. Джейсон втис в них заряди і вони прилипли, грубі прямокутники на висоті людського зросту. Поки він це робив детонуючий провід розмотали на всю довжину і учасники наскоку притислись спиною до основи стіни. Джейсон пошкутильгав попелом до детонатора, впав на нього і одночасно натиснув.
Позаду нього прогримів вибух стрясаючи стіну й вивергаючи червоне полум'я. Рез був там першим, відтягуючи скручений і задимлений метал руками в рукавицях. Инші підхопились і повідгинали нерівні шматки. Діра була заповнена димом й через нього нічого не було видно. Джейсон пірнув у отвір, перекотився на купі щебеню і вдарився у щось тверде. Коли він розвіяв дим з очей, він озирнувся.
Він був у місті.
Зараз набігли решта, поставили його на ноги аби не затоптати його ногами. Хтось помітив корабель і вони кинулись в його напрямку.
З-за рогу їм навперейми вибіг чоловік. Його пирійська спритність відправила його в безпечний проєм у дверях щойно він забачив загарбників. Однак, то теж були пирійці. Чоловік важко простягся на вулиці з трьома металевими стрілами, що стирчали з його тіла. Вони бігли не зупиняючись між низькими складами. Попереду стояв корабель.
Хтось досяг його попереду них, вони бачили як повільно точиться зачиняючись зовнішній люк. Град стріл луків відбився від нього без жодного наслідку.
— Біжіть далі! — кричав Джейсон. — Дістаньтесь корпусу, перш ніж він дістанеться зброї.
Цього разу троє не встигли. Решта були під черевом судна, коли всі гармати вистрелили водночас. Більшість з них були направлені у бік від корабля, як-не-як скрип стрільн та електричних розрядів був згубним для вух. Троє чоловіків, що досі не встигли сховатись розчинились у вогні. Хто б не був усередині корабля вдарив всією зброєю відразу, заміряючись вибити нападників і викликати підмогу. Він зараз був на екрані, викликаючи допомогу. Їх час спливав.
Поки инші дивились Джейсон простягнув руку і спробував відімкнути люк. Він був замкнений зсередини. Один чоловік відтягнув його вбік і потягнув ручку. Вона зламалась в його руці, а люк залишався замкненим.
Тепер великі гармати припинили стрілянину, тож вони могли знов чути.
— Хтось підібрав пістолет того мерця? — спитав він. — Він зірвав би цей люк.
— Ні, — сказав Рез, — ми не спинялись.
Перш ніж слова вилетіли з його вуст двоє чоловіків врозтіч побігли назад до будівель. Корабельні гармати знов заревли, стрічка вибухів, розплавила одного з чоловіків. Перш, ніж вони змінили напрямок щоб знайти иншого чоловіка він досяг будівель.
Він швидко повернувся, вихоплюючись зі сховку щоб кинути їм пістолет. Заки він зміг знов пірнути у сховок постріл спіймав його.
* * * * *
Джейсон схопив пістолет, що ковзнув йому майже до ніг. Вони почули звук широко відчинених турбін вантажівок, що пищали їм, коли він підірвав замок. Механізм застогнав і люк просів відчиняючись. Всі вони були всередині шлюзу, перш ніж з'явилась перша вантажівка. Накса залишився з пістолетом утримувати люк, поки вони не захоплять диспетчерську.
Всі піднімалися швидше Джейсона, коли він вказав їм шлях, тож битва скінчилася, коли він дістався туди. Єдиний міський пирієць був схожий на подушечку для голок. Один з техніків розібрався з керуванням гармат і дико палив, самою кількістю вогню відігнав вантажівки від корабля.
— Хтось зв’яжіться з мовцями по радіо і відкличте напад, — сказав Джейсон. Він знайшов екран зв'язку і клацнув його. Обличчя Керка з широко розплющеними очима втупилося на нього з екрану.
— Ти! — сказав Керк, видихаючи слово, як прокляття.
— Так, це я, — відповів Джейсон. Він не дивився розмовляючи, коли водночас його руки були зайняті чимось на панелі керування. — Слухай мене, Керку, і я не сумніваюсь у жодному сказаному слові. Може я й не знаю як літати одним з цих кораблів, однак я знаю як їх підірвати. Чуєш цей звук? — Він клацнув перемикача й віддалене виття насосів слабенько загуділо. — Це головний паливний насос. Якщо я дозволю йому попрацювати — чого я поки не зроблю — то він швидко заповнить камеру приводу чистим пальним. Заллю стільки, що потече кормовими трубами. Тоді що думаєш станеться з вашим єдиним міжпланетником, якщо я натисну кнопку запуску? Я не кажу, що станеться зі мною, бо тобі начхати, однак тобі потрібен цей корабель як саме життя.
Тепер в кабіні якийсь час запанувала тиша, люди, що захопили корабель повернулись до нього обличчям. Голос Керка голосно продирався кімнатою.