IV.
— Не мели дурниць, — сказав Керк, замовляючи подвійну відбивну. — Існують набагато простіші способи самогубства. Чи ж бо не розумієш, що тепер ти мільйонер? З вмістом твоїх кишень ти можеш розслаблятись все життя на планетах насолод. Пир - це смертельний світ, а не чергове визначне місце для знуджених туристів. Я не можу тобі дозволити полетіти зі мною.
Гравці, які втрачають стриманість не довго витримують. Тепер Джейсон був злий. Проте він слабо це виказував. Відсутністю виразу на обличчі і спокоєм в голосі.
— Не кажи мені, що я можу чи не можу зробити, Керку Пирський. Ти великий чоловік зі швидким пістолетом, однак це не робить тебе моїм керівником. Все що ти можеш зробити, це не дозволити мені полетіти на Пир на твоєму кораблі. Та повір я знайду инший спосіб. І не намагайся переконати мене, що я лиш хочу на Пир щоб пооглядати цікавинки, не маючи найменшого уявлення щодо моєї справжньої мотивації.
Джейсон навіть не намагаються пояснити свою мотивацію, вона була лем наполовину усвідомлена і надто особиста. Що більше він подорожував, то більше речі йому видавались одноманітними. Старі, цивілізовані планети потопали в сірій марудності. Порубіжні світи були грубо однаковими тимчасовими таборами в лісах. Не сказати б, що галактичні світи йому набридли. Він просто познаходив всі їхні обмеження... водночас не знаходячи своїх. До зустрічі з Керком він не знав кращих, ба навіть рівних собі. Це було щось більше ніж себелюбство. То були факти, від яких не відвернешся. Тепер він був змушений прийняти існування цілого світу кращих за нього людей. Джейсон ніколи б заспокоївся поки не побував би у цьому світі і не переконався в цьому сам. Навіть якщо загине намагаючись.
Ніщо з зазначеного не можливо було передати Керку. Були й вагоміші причини, до того ж легші для його розуміння.
— Не далекоглядно з твого боку забороняти мені летіти на Пир, — сказав Джейсон. — Не згадуватиму жодних моральних зобов'язань за виграні мною, потрібні вам гроші. Але як щодо наступного разу? Якщо вам необхідно стільки смертоносних товарів цього разу, то колись, ймовірно, вони вам знадобляться знову. Чи не було б краще мати мене під рукою — давно випробуваного і вірного — ніж придумувати якийсь новий і мабуть ненадійний виверт.
Керк замислено жував другу порцію відбивної.
— Логічно. Маю зізнатись, раніше я про це не думав. Суттєвим недоліком пирійців є нульова турбота про майбутнє. Прожити день досить клопітне завдання. Відтак ми, як правило, стикаємось з критичними ситуаціями в міру їх надходження, а туманне майбутнє... якось воно буде. Можеш летіти. Сподіваюся коли ти нам знадобишся, то ще будеш живий. Як пиріський посол до багатьох місць, офіційно запрошую тебе на нашу планету. Всі витрати беремо на себе. За умови, що ти повністю виконуватимеш всі наші вказівки щодо твоєї особистої безпеки.
— Умови прийняті, — сказав Джейсон. І здивувався, чого він так весело підписав собі смертний вирок.
Керк наминав свій третій десерт, коли його годинник тоненько задзижчав. Він негайно кинув виделку і встав. "Пора", — сказав він. — "Тепер ми йдемо за графіком." У той час як Джейсон звівся на ноги, він запихав монети в лічильник поки не засвітився напис сплачено. Тоді вони вийшли крізь двері й хутко покрокували.
Джейсон не здивувався, коли вони вирушили громадським підйомником позад ресторану. Він почав розуміти, що після виходу з казино кожен їх крок був ретельно спланованим і своєчасним. Без сумніву, вся планета була на ногах, розшукуючи саме їх. Однак, досі вони не помітили жодних ознак погоні. Джейсону не вперше довелося рухатись всього лиш на крок попереду органів влади... проте вперше у цій справі він дозволив комусь вести себе за руку. Він вимушено всміхнувся своїй автоматичній згоді. Протягом багатьох років він був одинаком, тому знаходив певну збочену втіху йдучи за кимось.
— Поквапся, — пробурчав Керк, швидко глипнувши на годинник. Він встановив рівномірний вбивчий темп сходинками ескалатора. Таким чином вони піднялися на п'ять рівнів — не зустрічаючи жодної людини — тоді Керк розм'як і дозволив підйомнику попрацювати.
Джейсон пишався своєю фізичною формою. Проте раптовий підйом після безсонної ночі, змусив його важко сопіти і наскрізь спітніти. Керк, з холодним чолом і нормальним диханням не виказував щонайменшої ознаки нещодавнього бігу.
Вони були на другому рівні автокомунікацій коли Керк зійшов зі сходів уникаючи щораз гучніших кроків і поманив Джейсона за собою. Коли вони вийшли на вулицю коло хідника перед ними зупинилось авто. Джейсону вистачило здорового глузду не схопитись за зброю. Щойно вони досягли авта водій відчинив дверцята й вийшов. Керк, не зронивши і слова, передав йому якийсь папірець й ковзнув за кермо. Авто рушило даючи Джейсону часу рівно досить щоб застрибнути. Вся процедура тривала менше трьох секунд.