Лукас повернувся з лопатою, передав її білявому.
— Ліс у тебе за будинком далеко заходить? — спитав чоловік.
— Це частина заповідника Блу-Гіллс. Простягається кілометри на два.
— Треба завести її подалі.
— Слухай, я не хочу цим займатися. Він тобі за це платить.
— Тоді мусиш подбати про її авто.
— Чекай. — Лукас нахилився за диван, дістав торбу з підгузками. Передав блондину. — Щоб і сліду її тут не лишилося.
«Мені дай, — подумала Джейн. — Дай мені мою кляту торбу».
Натомість блондин повісив її собі на плече й сказав:
— Ходімо до лісу, детективе, прогуляймося.
Джейн розвернулася, кинула на Лукаса останній погляд.
— Ти свою прогулянку теж отримаєш. Вважай, що вже труп.
На зоряному небі сяяв півмісяць. Тримаючи на руках Реджину, Джейн шкандибала крізь підлісок і молоді деревця, її шлях слабко освітлював ліхтарик блондина. Він був обачний, тримався на відстані, не даючи їй жодного шансу напасти. Вона й не могла — не з Реджиною в руках. Реджиною, яка прожила лише кілька тижнів.
— Моє маля нічого тобі не заподіє, — сказала Джейн. — Їй навіть місяця немає.
Чоловік не відповів. Чутно було тільки їхні кроки в лісі. Хрускіт гілок, шелест листя. Стільки звуків, але ніхто не міг їх почути. «З яким звуком жінка впаде в лісі, якщо ніхто її не чує…»
— Просто забери її, — сказала Джейн. — Залиш там, де хтось її підбере.
— Вона — не моя проблема.
— Вона — просто немовля!
Голос Джейн зірвався. Вона зупинилася поміж дерев, притискаючи дочку до грудей, сльози стали в горлі клубком. Реджина тихенько затуркотіла, наче намагалася заспокоїти її. Джейн торкнулась обличчям голівки дочки, вдихнула солодкий запах волосся, відчула тепло оксамитових щічок. «Як я могла тебе в це втягнути? — подумала вона. — Немає гіршої помилки для матері. І тепер ти помреш разом зі мною».
— Іди далі, — сказав чоловік.
«Я раніше відбивалася й вижила, — подумала Джейн. — Я можу зробити це знову. Мушу зробити. Заради тебе».
— Чи хочеш, щоб я покінчив з цим тут? — спитав він.
Джейн глибоко вдихнула аромат дерев і вологого листя. Подумала про людські рештки, які оглядала у Стоуні-Брук за літо до того. Як лози зміями випиналися з очниць, обвивали череп жадібними мацаками. Як бракувало стоп і кистей рук, які повідгризали й порозтягали падальники. Вона відчула власний пульс у пальцях і подумала про те, які ж крихкі й дрібні кістки в людській руці. Як просто вони розносяться по лісу.
Рушила знову, глибше в ліс. «Не втрачай голови, — подумала собі. — Якщо панікуватимеш, проґавиш шанс заскочити його. Шанс порятувати Реджину». Усі відчуття загострилися. Вона відчувала, як кров пульсує в литках, майже відчувала кожну молекулу повітря, що торкалась її обличчя. Подумала: «Оживаєш саме тоді, як от-от помреш».
— Гадаю, це вже достатньо далеко, — сказав чоловік.
Вони стояли на невеликій просіці. Їх оточували дерева — темне коло мовчазних свідків. Холодно мерехтіли зорі. «Коли мене не стане, вони не зміняться, — подумала Джейн. — Зіркам байдуже. Деревам байдуже».
Чоловік жбурнув лопату їй до ніг.
— Починай копати.
— А що буде з дитиною?
— Поклади її й копай.
— Земля така тверда.
— Хіба це зараз має значення? — Він кинув їй і торбу з підгузками. — Поклади на торбу.
Джейн стала на коліна. Серце гупало так шалено, що здавалося, зараз проб’є ребра. «У мене один шанс, — подумала вона. — Розкрити торбу, дістати зброю. Розвернутися, натиснути на гачок, перш ніж він зрозуміє, що відбувається. Без жалю, просто вибити йому мізки».
— Бідолашна моя, — муркотала вона, зігнувшись над торбою. Тихо запустивши в неї руку. — Матуся тебе зараз вкладе…
Рука торкнулася гаманця, пляшечки, підгузків. «Пістолет. Де мій клятий пістолет?»
— Клади вже дитину.
«Немає. — Повітря вирвалося з легень зі схлипуванням. — Звісно ж, він його забрав. Він не дурень. Я коп, він знав, що в мене буде з собою».
— Копай.
Джейн нахилилася, лагідно поцілувала Реджину, тоді поклала на торбу з підгузками замість подушки. Взяла лопату й повільно підвелася. Ноги не тримали, з них наче витекла вся енергія, уся надія. Блондин стояв надто далеко для того, щоб ударити його лопатою. Навіть якби вона її кинула, це могло хіба на кілька секунд оглушити. Забракне часу для того, щоб схопити Реджину й утекти.