Розрізавши останнє ребро, Ейб підняв трикутник грудини. Серце й легені лежали, позбавлені свого кістяного щита, відкриті його лезу. Він потягнувся до них, зануривши руку глибоко в грудну порожнину.
— Докторе Брістол? — озвався Йошима, кладучи слухавку. — Я щойно говорив з балістиками. Кажуть, що криміналісти принесли лише одну гільзу.
Ейб випростався, по рукавичках текла кров.
— Другої не знайшли?
— Вони в лабораторії отримали лише одну.
— Усе так, як я чула, Ейбе, — сказала Мора. — Один постріл.
Гебріел підійшов до негатоскопа. Пильно вдивився у знімки. Розпач зростав. «Один постріл, дві кулі, — подумав він. — Це може все змінити». Він розвернувся до Ейба.
— Мені потрібно подивитися на ці кулі.
— Очікуєте побачити щось конкретне?
— Здається, я знаю, чому їх там дві.
Ейб кивнув.
— Я спочатку закінчу тут.
Його скальпель швидко перетинав судини й зв’язки. Ейб підняв серце й легені, щоб оглянути і зважити їх пізніше, тоді перейшов до черева. Усе мало цілком нормальний вигляд — здорові органи чоловіка, чиє тіло добре послужило б йому ще кілька десятиліть.
Нарешті він перейшов до голови.
Гебріел незворушно дивився, як Ейб надрізає шкіру й стягує скальп уперед, спотворюючи обличчя, відкриваючи череп.
Йошима ввімкнув пилку.
Навіть коли пилка почала завивати, врізаючись у кістку, Гебріел залишався зосередженим, він схилився ближче, щоб краще бачити порожнину. Йошима зняв верхівку черепа, потекла кров. Ейб занурив скальпель усередину, вивільняючи мозок. Коли він витягав його з черепної порожнини, Гебріел уже стояв поруч із тацею, щоб спіймати першу кулю, що викотилася звідти.
Глянувши на кулю крізь збільшувальне скло, він сказав:
— Мені треба подивитися на другу.
— Що думаєте, агенте Дін?
— Знайдіть другу кулю.
Різка вимога заскочила всіх присутніх, він побачив, як Ейб з Морою обмінялися стривоженими поглядами. Йому бракувало терпіння, він мусив дізнатися.
Ейб поклав мозок на дошку. Розглянувши рентген, визначив, де друга куля, і знайшов її з першого ж надрізу в кишеньці крововиливу.
— Що ви шукаєте? — запитав він у Гебріела, який крутив кулі під збільшувальним склом.
— Калібр один. Обидві десь по вісімдесят грамів…
— Вони мають бути однакові — з однієї ж зброї.
— Але вони не ідентичні.
— Що?
— Дивіться, як друга куля сидить на основі. Різниця незначна, але помітна.
Ейб нахилився вперед, насупився над лупою.
— Вона трохи крива.
— Саме так. Під кутом.
— Її міг деформувати удар.
— Ні, вона саме так була виготовлена. Дев’ять градусів нахилу, щоб траєкторія трохи відрізнялася від першої. Дві кулі, розроблені для розсіювання.
— Гільза була лише одна.
— І лише одна вхідна рана.
Мора похмуро дивилася на знімки черепа на негатоскопі. На дві кулі, що яскраво світилися на тьмяному черепі.
— Двохкульний патрон, — мовила вона.
— Саме тому ви чули лише один постріл, — сказав Гебріел. — Тому що був лише один постріл.
Мора трохи помовчала, не зводячи очей зі знімків. Вони були виразні, але не відкривали тієї руйнації, яку спричинили в м’яких тканинах ці дві кулі. Розірвані судини, каша з сірої речовини. Знищені спогади всього життя.
— Двохкульні патрони розроблені для того, щоб спричиняти максимальну шкоду, — сказала вона.
— Це їхня головна риса.
— Навіщо охоронцю озброюватися такими кулями?
— Думаю, ми вже переконалися, що цей чоловік не працював у лікарні. Він прийшов, вбравшись у фальшиву форму, з фальшивим беджем, озброєний кулями, призначеними не для скалічення, а для вбивства. Мені на думку спадає лише одне пояснення.
Мора тихо сказала:
— Жінка мала померти.
Замовкли всі.
Тишу раптом порушив голос секретарки Мори:
— Докторко Айлс? — проговорив інтерком.
— Так, Луїз?
— Вибачте, що турбую вас, але подумала, що вам з агентом Діном треба про це знати…
— Що таке?
— Через дорогу щось відбувається.
11
Вони вибігли на вулицю, у спеку, таку густу, що Гебріелові здалося, ніби він занурився в гарячу ванну. Олбані-стріт охопив хаос. Офіцер, що керував поліцейським кордоном, кричав: