— У підробного охоронця. — Гебріел дістав із нагрудної кишені згорнутий аркуш. Розгладив на столику. — І ось іще деталь, яка мене турбує.
— Що це? — запитав Сілвер.
— Малюнок, який я зробив під час аутопсії. Татуювання на спині застреленого.
Сілвер обернув малюнок до себе.
— Скорпіон?
— Так.
— Поясните, чому це важливо? Бо я певен, що багато в кого є татуювання зі скорпіоном.
Конвей потягнувся по аркуш.
— Кажете, це було в нього на спині? І встановити особу не вийшло?
— Перевірка відбитків пальців нічого не дала.
— Дивно, що їх не було в базі.
— Чому? — запитав Сілвер.
Гебріел подивився на нього.
— Бо цілком імовірно, що цей чоловік — військовий.
— Ви це кажете з самого лише татуювання?
— Це не просте татуювання.
— Що в ньому особливого?
— Воно не на руці, а на спині. У морській піхоті такі татуювання називають «м’ясні ярлики», бо вони допомагають упізнати труп. У вибуху дуже легко можна втратити кінцівки. Тож багато хто з солдатів робить татуювання на грудях чи на спині.
Сілвер скривився.
— Нездорова якась причина.
— Але практична.
— А скорпіон? Він теж щось окремо значить?
— Мою увагу привернуло число 13, — сказав Гебріел. — Бачите, воно обведене жалом. Гадаю, йдеться про «Бойовий Тринадцятий».
— Це військовий підрозділ?
— Експедиційний загін морської піхоти. Може використовуватися для спеціальних операцій.
— Тобто ви хочете сказати, що цей мрець був колишній морпіх?
— Колишніх морпіхів не буває, — завважив Гебріел.
— Так, звісно. — Сілвер виправився: — Він загиблий морпіх.
— І це приводить нас до деталі, яка бентежить мене найбільше, — вів далі Гебріел. — До того, що його відбитків немає в жодній базі даних. Немає записів про його службу.
— Тоді ви можете помилятися щодо значення цього татуювання. І двохкульних патронів.
— Або ж я маю рацію. І його відбитки спеціально витерли з системи, щоб зробити його невидимим для правоохоронців.
Запала довга тиша.
Раптом Сілвер вирячив очі, усвідомивши, на що натякає Гебріел.
— То ви кажете, що одна з наших розвідувальних агенцій витерла його відбитки?
— Щоб приховати спецоперації на нашій території.
— Кого саме ви звинувачуєте? ЦРУ? Військову розвідку? Якщо це був хтось із наших, мене про це точно не повідомили.
— Хай би хто був цей чоловік, хоч би на кого він працював, тепер зрозуміло, що вони зі спільником з’явились у тій палаті з однієї причини. — Гебріел глянув на Конвея. — Ви засідаєте в Сенатській комісії з розвідки. Маєте джерела.
— Але в цій ситуації я зовсім не в курсі, — похитав головою сенатор. — Якщо одна з наших агенцій замовила вбивство цієї жінки, то це серйозний скандал. Замовне вбивство на території США?
— Це вбивство пішло не так, — сказав Гебріел. — Докторка Айлс увійшла, перш ніж вони змогли з ним закінчити. Жертва не лише пережила замах, а й захопила заручників. Тепер це все широко висвітлюється ЗМІ. Провалена спеціальна операція, про яку напишуть на перших сторінках. Факти все одно стануть відомі, тому, якщо ви щось знаєте, можете мені сказати. Хто ця жінка, чому наша країна хоче її смерті?
— Це спекуляція, — відповів Сілвер. — Ваша теорія висить на тонкій нитці, агенте Дін. Від татуювання та кулі до замовного вбивства, спонсорованого урядом.
— Ці люди захопили мою дружину, — тихо сказав Гебріел. — Я готовий іти за будь-якою ниткою. Мушу знати, як усе це скінчити, поки нікого не вбили. Це все, чого я хочу. Щоб ніхто не помер.
Сілвер кивнув:
— Ми всі цього хочемо.
15
Коли Мора звернула на тиху вулицю Бруклайна, де стояв її будинок, уже було темно. Вона проїхала повз знайомі будинки, знайомі садки. Усе той же рудий хлопчисько кидав баскетбольного м’яча в корзину на гаражі. Як завжди, не влучав. Усе здавалося таким само, як учора, — черговий спекотний літній вечір у передмісті. «Але сьогодні все інакше», — подумала вона. Сьогодні їй не відпочивати з келихом холодного вина чи свіжим числом «Веніті Фейр». Як вона може насолоджуватися звичними радощами, знаючи, що саме зараз мусить переживати Джейн?
Якщо Джейн іще жива.
Мора поставила автомобіль у гараж, увійшла в будинок, вдячна за прохолодний подих кондиціонера. Зайшла не надовго, лише повечеряти нашвидкуруч, прийняти душ і перевдягнутися. І почувалася винною навіть за цей короткий перепочинок. «Принесу Гебріелові сандвічів», — подумала вона. Навряд чи він думає про їжу.