Він підвівся й розвернувся до дверей. І раптом озирнувся.
Дзвонив телефон Мори.
Вона взяла слухавку й почула Ейба Брістола:
— Телевізор дивитеся?
— А що?
— Увімкніть Шостий канал. Справи кепські.
Під пильним поглядом репортера Мора підійшла до телевізора, серце калатало. «Що сталося? Що пішло не так?» Вона натиснула кнопку на пульті, і екран одразу заповнило обличчя Зої Фоссі.
— …Офіційний речник відмовився це коментувати, але ми підтвердили, що одна з заручниць — офіцерка поліції Бостона. Детектив Джейн Ріццолі тільки минулого місяця стала героїнею численних заголовків, присвячених розслідуванню викрадення домогосподарки в Натіку. Ми поки що не маємо інформації щодо стану заручників чи того, як детектив Ріццолі опинилася серед них…
— Господи, — промимрив Лукас, який уже стояв поруч із нею. Вона не помітила, коли він підійшов так близько. — То в їхній пастці ще й коп?
Мора подивилася на нього.
— Вона цілком може стати мертвим копом.
16
«Ну от і все. Я помру».
Джейн завмерла на дивані в очікування пострілу, коли Джо відвернувся від телеекрана й подивився на неї. Але підійшла до неї жінка, повільними й нестерпно цілеспрямованими кроками. «Олена» — так Джо назвав напарницю. «Принаймні я тепер знаю імена моїх убивць», — подумала Джейн. Вона відчула, як відсовується санітар, наче так, щоб не заляпатися її кров’ю. Джейн не зводила очей з обличчя Олени; на пістолет вона не наважувалася глянути. Не хотіла бачити, як дуло піднімається на рівень її голови, як стискаються пальці на руків’ї. «Краще не бачити, як у мене полетить куля, — подумала вона. — Краще дивитися цій жінці в очі, змусити її побачити людину, яку вона збирається знищити». Однак емоцій в її обличчі вона не бачила; то були лялькові очі. Блакитне скло. Тепер на Олені був одяг, який вона знайшла в роздягальні: штани з операційної форми та білий халат. Убивця у вбранні цілителя.
— Це правда? — тихо спитала Олена.
Джейн відчула, як стискається матка, й прикусила губу від дедалі гострішого болю нових переймів. «Бідолашна моя дитино, — подумала вона. — Ти не доживеш до першого дихання». Вона відчула, як лікарка Тем бере її за руку, пропонуючи мовчазну втіху.
— По телевізору сказали правду? Ти з поліції?
Джейн ковтнула слину. Прошепотіла:
— Так.
— Вони сказали, що ти детектив, — втрутився Джо. — Це правда?
Джейн хитнулася вперед, охоплена переймами, в очах стало темно.
— Так, — простогнала вона. — Так, чорт забирай! Я… я з відділу розслідування вбивств…
Олена глянула на лікарняний браслет, який до того зірвала з зап’ястка Джейн. Він досі лежав на підлозі біля дивана. Підняла його, передала Джо.
— Ріццолі, Джейн, — прочитав він.
Найгірша частина переймів позаду. Вона різко видихнула, відкинулася назад. Лікарняна сорочка була просочена потом. Вона надто виснажена, щоб боротися, навіть заради порятунку власного життя. Як їй відбиватися? «Я навіть піднятися з дивана без допомоги неспроможна». Переможена, вона дивилась, як Джо піднімає з підлоги її картку, відгортає пластикову обкладинку.
— Ріццолі, Джейн, — прочитав він уголос. — Заміжня, мешкає на Клермонт-стріт. Місце роботи: відділ розслідування вбивств, департамент поліції Бостона, посада: детектив.
Він подивився на неї темними очима, такими пронизливими, що від цього захотілося зіщулитися. На відміну від Олени, чоловік був дуже спокійний, він усе контролював. Ось що найбільше лякало Джейн — те, що він начебто точно знав, що робить.
— Детектив відділу вбивств. І ти опинилася тут випадково?
— Певно, таке моє щастя, — пробуркотіла Ріццолі.
— Що?
— Нічого.
— Відповідай. Як ти тут опинилася?
Джейн із викликом підняла до нього підборіддя.
— Якщо ти не помітив, я тут народжую.
Втрутилася лікарка Тем:
— Я приймаю в неї пологи. Зранку зареєстрували.
— Мені не подобається вибір моменту, — сказав Джо. — Це неправильно.
Джейн здригнулася, коли він взявся за її сорочку й задер її. Витріщився на набрякле черево, на важкі груди, тепер оголені на позір усій кімнаті. Не сказавши ані слова, відпустив сорочку.
— Що, мудило, задоволений? — вибовкнула Джейн. Щоки палали від приниження. — Думав, у мене там костюм?
Щойно слова злетіли з вуст, вона вже знала, що зробила дурницю. Перше правило виживання, якщо ти заручник: ніколи не бісити того, хто тримає пістолет. Однак, задерши їй сорочку, він на неї напав, оголив, і тепер вона тремтіла від люті.