— Я мушу знати, Гебріеле. Ти так і не сказав мені, що там сталося.
Усмішка згасла. Він сів, потер обличчя, раптово став старшим на вигляд і безмежно втомленим.
— Вони мертві.
— Обоє?
— Їх застрелили під час штурму. Так мені сказав капітан Гейдер.
— Коли ти з ним говорив?
— Він учора заходив. Ти вже спала, і я не хотів тебе будити.
Вона лягла на спину, подивилася на стелю.
— Я намагаюся пригадати. Боже, чому я нічого не пам’ятаю?
— Я теж, Джейн. Вони пустили фентаніловий газ. Так Морі сказали.
Джейн глянула на нього.
— То ти не бачив, як це було? Не знаєш, чи Гейдер казав правду?
— Я знаю, що Джо з Оленою мертві. Їхніми тілами опікується бюро судмедекспертизи.
Джейн замовкла, намагаючись пригадати останні миті, проведені в тій кімнаті. Згадала, як Гебріел і Джо розмовляли, сидячи один навпроти одного. «Джо хотів нам щось розповісти, — подумала вона. — Але так і не мав нагоди закінчити…»
— Невже кінець мусив бути саме такий? — запитала вона. — Невже вони обоє мусили померти?
Гебріел підвівся, підійшов до вікна. Сказав, дивлячись на вулицю:
— Це був надійний спосіб усе скінчити.
— Ми всі були непритомні. Не обов’язково було вбивати.
— Вочевидь, штурмова група вирішила інакше.
Вона дивилася чоловікові в спину.
— Джо сказав стільки божевільних речей. Це ж усе неправда, так?
— Я не знаю.
— Мікрочіп в Олени в руці? Переслідування ФБР? Класичні марення параноїка.
Гебріел не відповів.
— Гаразд, — сказала вона. — Розповідай, що думаєш.
Він розвернувся до неї.
— Що тут робив Джон Барсанті? Ніхто так на це й не відповів.
— Ти питав у бюро?
— Усе, що я зміг витягти з офісу заступника директора, — це те, що Барсанті має спеціальне завдання від міністерства юстиції. Більше мені ніхто нічого не сказав. І коли я вчора говорив з Девідом Сілвером у будинку сенатора Конвея, він не знав про втручання ФБР.
— Ну, Джо ФБР точно не довіряв.
— І тепер Джо мертвий.
Джейн пильно подивилася на нього.
— Ти починаєш мене лякати. Виникає думка…
Раптовий стукіт у двері змусив її мало не підстрибнути. Вона розвернулася, серце закалатало. У двері просунулася голова Анджели Ріццолі.
— Джейні, не спиш? Можна до тебе навідатися?
— О! — Джейн сполохано засміялася. — Привіт, мамо.
— Вона красуня, така красуня! Бачили її у вікно.
Анджела ввірвалася до палати зі старою каструлькою марки «Ревере», і в повітрі розлився аромат, який Джейн завжди вважала кращим за будь-які парфуми, — запах маминих страв. Слідом за дружиною ввійшов Френк Ріццолі з таким величезним букетом, що сам скидався на дослідника, який пробирається крізь джунглі.
— Як моя дівчинка? — мовив Френк.
— Чудово почуваюся, тату.
— Мала навела гармидеру в дитячій кімнаті. Нічогенькі в неї легені.
— Майкі після роботи теж до тебе заїде, — сказала Анджела. — Дивись, я спагеті з ягнятиною привезла. Можеш не розповідати, чим годують по лікарнях. Що тобі хоч на сніданок принесли?
Вона підійшла до таці, підняла кришку.
— Господи, ти лише глянь на ці яйця, Френку! Наче гумові! Вони спеціально роблять їжу такою огидною?
— Нема нічого поганого, щоб стати батьком донечки, сер, — сказав Френк. — Знаєш, Гейбе, дочка — це прекрасно. Та за нею треба стежити. Коли буде шістнадцять, почнеш хлопців відганяти.
— Шістнадцять? — пирхнула Джейн. — Тату, на той час коней у стайні вже не лишилося.
— Що ти таке кажеш? Хочеш сказати, коли тобі було шістнадцять…
— …То як ви її назвете, люба? Не віриться, що ви досі не обрали ім’я.
— Ще думаємо.
— Про що тут думати? Назвіть на честь твої бабусі Реджини.
— Знаєш, у неї ще одна бабуся є, — завважив Френк.
— Хто назве дівчинку Ігнацією?
— Моїй мамі це ім’я згодилося.
Джейн подивилася через кімнату на Гебріела й побачила, що він знову дивиться у вікно. «Досі думає про Джозефа Роука. Досі сумнівається щодо його смерті».
У двері постукали, з’явилася ще одна знайома голова.
— Ріццолі, привіт! — гукнув Вінс Корсак. — То що, ти знову худенька?
Він увійшов, стискаючи стрічки з трьома повітряними кульками, що погойдувалися в нього над головою.
— Як ви, місіс Ріццолі, містере Ріццолі? Вітаю вас з онучкою!
— Детективе Корсаку, — почала Анджела. — Їсти хочете? Я принесла Джейн її улюблені спагеті, і маємо ще паперові тарілки.
— Ну, мем, я наче на дієті.
— Спагеті з ягнятиною.