— О-о-о, нечемна ви жінко, так спокушаєте…
Корсак помахав на неї товстим пальцем, Анджела високо, по-дівчачому, реготнула.
«Господи, — подумала Джейн. — Корсак фліртує з моєю матір’ю. Щось не хочеться на це дивитися».
— Френку, тарілки дістанеш? Вони в торбі.
— Зараз лише десята ранку, ще навіть не обід.
— Детектив Корсак голодний.
— Він щойно тобі сказав, що на дієті. Чому ти не слухаєш?
Знову постукали в двері. Цього разу ввійшла медсестра з дитячим ліжечком. Підкотивши його до ліжка Джейн, виголосила:
— Час навідати матусю!
Вона підняла сповите немовля і вклала Джейн до рук.
Хижою пташкою налетіла Анджела:
— О, Френку, глянь на неї! Боже, яка гарнюня! Ти подивися на це личко!
— Як я можу подивитися, якщо ти над нею виснеш?
— У неї ротик моєї мамці…
— Оце так привід вихвалятися.
— Джейні, спробуй її погодувати. Мусиш попрактикуватися, перш ніж молоко прийде.
Джейн роззирнулася палатою, подивилася на людей, що скупчилися навколо її ліжка.
— Ма, мені не дуже зручно…
Вона замовкла, глянула на дитя, яке раптом почало завивати. «І що мені тепер робити?»
— Може, у неї гази, — припустив Френк. — У немовлят завжди гази.
— Чи вона їсти хоче, — запропонував версію Корсак. Ну авжеж.
Дитина тільки голосніше заплакала.
— Я її візьму, — сказала Анджела.
— Хто тут матуся? — спитав Френк. — Їй потрібна практика.
— Не можна, щоб немовля постійно плакало.
— Можна покласти їй палець до рота, — сказав Френк. — Ми з тобою, Джейні, завжди так робили. Ось так…
— Стій! — втрутилася Анджела. — Френку, ти руки помив?
Дзвінок телефона Гебріела мало не загубився в цьому бедламі. Джейн зиркнула на чоловіка, коли він відповів, побачила, як він супиться, дивлячись на годинник. Почула, як він каже:
— Зараз я навряд чи зможу. Починайте без мене.
— Гебріеле? — гукнула його Джейн. — Хто це?
— Мора починає аутопсію Олени.
— Краще йди.
— Не хочу тебе кидати.
— Ні, ти мусиш бути там.
Дитина верещала ще дужче, звивалася так, наче відчайдушно намагалася втекти з материних рук.
— Хтось із нас мусить подивитися.
— Ти точно не проти?
— Поглянь на цю компанію. Іди.
Гебріел нахилився її поцілувати.
— Скоро побачимося, — прошепотів він. — Люблю тебе.
— Ви тільки подумайте, — несхвально похитала головою Анджела після того, як він вийшов з палати. — Аж не віриться.
— Що таке, мам?
— Залишає дружину й новонароджену доню й біжить дивитись, як розрізають труп!
Джейн глянула на червону дочку, яка так і завивала в її обіймах, і зітхнула. «Якби ж я могла піти з ним».
Коли Гебріел вдягнув халат, бахіли й увійшов до залу для розтинів, Мора вже підняла грудну кістку й порпалась у грудній клітці. Вони з Йошимою обходилися без непотрібних балачок, її скальпель розтинав судини й зв’язки, вивільняючи серце й легені. Вона працювала тихо й дуже точно, очі понад маскою не показували жодних емоцій. Якби Гебріел не був з нею знайомий, ця продуктивність здалася б йому страшною.
— Тож ви таки змогли, — сказала вона.
— Пропустив щось важливе?
— Поки без несподіванок. — Вона подивилася на Олену. — Те ж приміщення, те ж тіло. Дивно думати, що я вдруге бачу цю жінку мертвою.
«Але цього разу вона мертвою й залишиться», — подумав Гебріел.
— Як у Джейн справи?
— Усе гаразд. Гадаю, зараз її трохи завалило гостями.
— А дитина?
Мора опустила в миску рожеві легені. Ці легені вже ніколи не заповняться повітрям, не наситять киснем кров.
— Прекрасна. Вісім фунтів три унції, десять пальців на руках, десять на ногах. Дуже схожа на Джейн.
В очах Мори вперше з’явилась усмішка.
— Як назвали?
— Поки що вона «Дівчинка Ріццолі-Дін».
— Сподіваюся, це скоро зміниться.
— Навіть не знаю. Мені починає подобатись, як це звучить.
Розмови про такі радісні речі тоді, як поміж ними лежала мертва жінка, здавалися неповажними. Він подумав про те, як його маленька дочка робила перше дихання, про її перший розмитий погляд на цей світ, коли тіло Олени почало холонути.
— Я по обіді заїду до неї в лікарню, — сказала Мора. — Чи в неї вже передозування відвідувачами?
— Повірте, ви будете одною зі щиро бажаних гостей.
— Детектив Корсак уже заходив?
Гебріел зітхнув.
— З кульками, усе як годиться. Старий добрий дядько Вінс.
— Не відганяйте його. Може, сидітиме з дитиною.
— Це саме те, що малечі потрібно, — той, хто може навчити її тонкого мистецтва голосної відрижки.