Джейн перевела погляд на чоловіка.
— Ця назва все спливає й спливає, правда?
— Погляньте на дату його зникнення, — сказала Мора. — Ось що привабило мою увагу. Друге січня.
— За день до вбивств в Ешберні.
— Цікавий збіг, не думаєте?
— Розкажіть ще про «Пірамід», — попросив Гебріел.
Лукас кивнув.
— Це транспортне й охоронне крило «Баллентрі», саме такі послуги вони надають у воєнних зонах. Хай би що було потрібно нашим оборонцям за кордоном — охоронці, транспортний супровід, приватна поліція, — «Баллентрі» може це забезпечити. Вони працюватимуть у тих частинах світу, де немає дієвих урядів.
— Наживаються на війні, — сказала Джейн.
— Ну а чому б ні? На війні можна чимало заробити. Під час конфлікту в Косово приватні вояки «Баллентрі» захищали будівельні команди. Зараз вони керують приватними поліцейськими силами в Кабулі й Багдаді, у містечках на Каспійському морі. За все платять американські платники податків. Саме так Чарльз Дезмонд і забезпечив собі яхту.
— Я працюю не на ту поліцію, чорт забирай, — сказала Джейн. — Може, краще було б поїхати до Кабула, і в мене теж була б яхта.
— На цих людей вам не захочеться працювати, Джейн, — сказала Мора. — Не тоді, як почуєте, що до цього входить.
— Ви про роботу в бойових зонах?
— Ні, — відповів Лукас. — Про те, що вони залучені до доволі неприглядних схем. Щоразу як ви стаєте до роботи у воєнній зоні, мусите укладати угоди з місцевою мафією. Практичний підхід — укладати партнерства, тож місцеві бандити зрештою співпрацюють із компаніями типу «Баллентрі». На чорному ринку торгують чим завгодно — наркотиками, зброєю, алкоголем, жінками. Кожна війна відкриває нові нагоди, і всі хочуть долучитися до трофеїв. Ось чому за контракти в цій сфері йде така конкуренція. І не лише за самі контракти, а й за нагоду долучитися до бізнесу на чорному ринку, який неодмінно до них додається. «Баллентрі» минулого року підписала більше угод, ніж будь-які підрядники міністерства оборони. — Він помовчав. — Частково саме через це Чарльз Дезмонд і робив свою роботу так добре.
— Тобто?
— Він допомагав укладати угоди. Мав друзів у Пентагоні й, певно, в інших місцях теж.
— І дуже це йому допомогло, — сказала Джейн, дивлячись на фото Дезмонда.
Чоловіка, тіло якого не могли знайти десять днів. Чоловіка такого загадкового для сусідів, що ніхто й не подумав доповісти про його зникнення.
— Питання в тому, — сказав Лукас, — чому він мав померти. Проти нього розвернулися пентагонські друзі? Чи хтось інший?
Усі змовкли. Від спеки повітря над дахом мерехтіло, мов вода, з вулиці тягнуло вихлопами, гуркотів транспорт. Джейн раптом помітила, що Реджина прокинулася й тепер не зводила очей з материного лиця. «У моєї дочки такі розумні очі, що це аж моторошно». Зі свого місця Джейн бачила, як на іншому даху засмагає жінка, розстібнувши верх бікіні, гола спина блищить від олійки. Вона бачила чоловіка, який розмовляв по мобільному, стоячи на балконі, й дівчину, яка грала на скрипці, сидячи біля вікна. Над головою залишив білий слід літак. «Скільки людей зараз бачать нас? — подумала вона. — Скільки камер чи супутників зараз спрямовані на цей дах?» Бостон перетворився на місто очей.
— Я певна, це всім спало на думку, — сказала Мора. — Чарльз Дезмонд колись працював у військовій розвідці. Чоловік, якого Олена застрелила в лікарні, майже точно був колишній військовий, і його відбитки було стерто з досьє. У моєму кабінеті хтось побував. Усі подумали про спецслужби? Може, навіть про ЦРУ?
— «Баллентрі» та ЦРУ завжди йдуть рука в руці, — сказав Лукас. — Це й не дивно. Вони працюють в одних і тих же країнах, з тими ж людьми. Торгують тією ж інформацією. — Він подивився на Гебріела. — А тепер вони ще й тут з’являються, на домашній території. Проголосіть терористичну загрозу — і уряд США виправдає будь-які дії, будь-які видатки. На неофіційні програми виділяються неймовірні кошти. Саме так такі, як Дезмонд, і отримують свої яхти.
— Чи свою смерть, — додала Джейн.
Сонце перемістилося, і тепер косі промені падали під парасолю, на плече Джейн. По грудях стікала цівка поту. «Тут надто спекотно для тебе, маленька», — подумала вона, дивлячись на рожеве личко Реджини.
«Надто спекотно для нас усіх».
32
Детектив Мур подивився на годинника, який показував уже майже восьму вечора. Востаннє Джейн сиділа в конференц-залі відділу розслідування вбивств, будучи на дев’ятому місяці вагітності, — виснажена, роздратована й більше ніж готова до декрету. Тепер вона повернулася до того ж приміщення, з тими ж колегами, але все було інакше. Кімната здавалася повною електрики, напруження ставало густішим з кожною хвилиною. Вони з Гебріелем сиділи навпроти Мура, детективи Фрост і Кроу — на чолі столу. У центрі столу лежав об’єкт їхньої уваги — мобільний Джейн, приєднаний до колонки.