«Малий, — кажу я, — вір мені чи ні… — Я киваю головою на сходи, на замкнені двері, за якими світло та знімальний майданчик, і кажу: — Леді там, угорі, не хоче, щоб її рятували».
І малий каже: «Я знав, що ти не зрозумієш».
Квіти, які він тримає, їхні пелюстки та листочки згорнулися й потемніли.
Хлопець оповідає, як малим наскочив в Інтернеті на фотографію однієї леді, такої красивої, що він не міг щодня після школи не ходити з одного сайта на інший, щоб дивитися на неї. На фото вона була роздягнена й борюкалася з якимись голими мускулястими супергероями. Їхні інтимні місця були оголені, але всі вони намагалися сховати їх одне в одному. Видно, то була якась гра на зразок квача. Малюк прочитав літери під картинкою, з яких складалося її ім’я, і вони писали: Кессі Райт. Він набрав ці слова в пошуковику, і вивалилася ще купа голих картинок.
Відео і фотографії, тисячі тисяч результатів, які малий мав прослідкувати.
«Чувак, — кажу я, — прийнятим стандартом є "вимоги до сексу”». Я кажу йому, що він може висловити свої почуття. Сказати: «Дякую, мамуню». Сказати Кессі, що він її любить. Але ж може бути таке, що він, можливо, засуне в неї палець. Може, він потягнеться обійняти її, і його маленький пальчик випадково встрягне їй в задницю? Я кажу: «Чувак, це найкращий компроміс».
Малий тільки трясе головою, продовжуючи патякати про те, як він виріс на її фотографіях, полюючи на її фільми, дізнаючись про неї все на світі. Коли в нього почало крапати з кінця, його пристрасть тільки загострилася.
«Чувак, — кажу я, — припини бути таким егоїстом. Та ж це її великий день».
Одного дня, розповідає чувак, він дрочив і забув замкнути двері до своєї спальні. Його прийомна мама, видно, прийшла додому зарано, наскочила на нього й почала горлати. Вона його піймала.
«Що, — питаю я, — за справою?»
«Та ні, — каже малюк номер 72, — за дрочкою».
Прийомна матуся малого починає желіпати, питаючи його, чи він знає, що це за жінка. Чи знає він, про кого фантазує? Чи він має хоч якесь поняття, хоч найменшу думку про те, хто ця хвойда? Малий сидить, затиснувши прутня в руці, на моніторі — фото Кессі з розкинутими ногами, а його мама все заходиться й заходиться.
«Чувак», — кажу я.
«Вона надривається, — не вгаває малий. — Вона верещить: “Це твоя справжня мати”».
Його прийомна мати кричить, що він сидить тут і спускає свою вафлю, може, на кадри свого власного зачаття.
«Чувак, — кажу я, — якщо Кессі сьогодні не трахнуть 600 мужиків, їй пиздець».
І малий номер 72 каже: «Я не можу». Він усе лапає свого срібного хрестика, кажучи: «Може, якби я спершу поговорив із нею, може, тоді б я зміг». Він каже: «Але з тієї миті, як моя прийомна мама сказала це все, з того часу, як вона сказала мені правду, в мене не виходило…»
Малий дивиться вниз на свої мляві, зів’ялі квіти.
І я клацаю пальцями, витягнувши руку вгору, клацаю своїми пальцями та звертаюся до телевізійного чувака. Я кажу: «Гей, ти, з ведмедиком, у нас тут надзвичайна ситуація». Я кажу: «Малому потрібна піґулка, або ніхто не стане сьогодні знаменитим».
Спалахує світло, вгорі й трохи збоку. Двері нагорі сходів розчахуються, й у прорізі з’являється темний силует. «Джентльмени, — вимовляє силует, — мені потрібні такі номери…»
І моя рука в повітрі, я все ще клацаю пальцями, гукаючи на допомогу.
Розділ 14
Містер 72
Насправді те, що я розповів містеру Бакарді, було далеко не все. Навіть не півісторїї. Коли я вперше завантажив відео з Кессі Райт, я хотів побачити, як вона, наприклад, плете яку-небудь звичайнісіньку річ, не знаю там, з прядива. Або, може, хотів дивитися, як вона щось готує на пательні або ще щось на плиті. Хоча б, скажімо, читає книжку в кріслі біля лампи, не облита при цьому галонами гарячої сперми.
На тих форумах і в чатах, де фани публікують подробиці про кожну родимку чи вію Кессі Райт, про кожен колір помади, яким вона фарбується, хлопці розбирають кожен мінет так, ніби це їхнє домашнє завдання на додатковий бал у коледжі. Кессі Райт народилася в Міссоулі, штат Монтана. Її батьки — Елвін та Ленні Райт. Тепер мешкають у Ґрейт-Фолз. І справді, у Кессі була дитина, від якої вона відмовилася дев’ятнадцять років тому.
Я нипав Інтернетом у пошуках Кессі, яка пилососить килим. Веде машину. Одягнену і без усяких штук, застромлених усередину неї.
Я переказував деякі гроші поштою, але нічого не приходило навзамін. Зрештою в першій посилці, яку я отримав, була кишенькова вагіна Кессі Райт, обмежений преміум-тираж, нумероване видання. Номер 4200. Музейна якість. М’ятний смак. Вона була досить мала для того, щоб я носив її до школи в кишені джинсів та лівою рукою досліджував її бганочки та м’яке волосся. На уроці сучасної американської культури я сидів у задньому ряду, а пальці моєї лівої руки читали її наосліп, глибоко в кишені, поки я не вивчив кожну зморшку та западинку напам’ять. Спитайте мене, яка столиця штату Вайомінг або Фенікс, і я знизаю плечима. Але спитайте в мене будь-що про вульву Кессі Райт, і я зможу намалювати вам мапу.