На собаці мокрі плями продовжують роз'їдати слова, перетворюючи Меріл Стріп на мішанину червоних і синіх чорнил, на пурпурові синці кольору кров'яних пухирців, кольору ракових пухлин та «доріжок» на венах, які мій прийомний батько малював на своїх крихітних модельках наркоманів.
Розчепіривши пальці однієї руки, змахуючи цією рукою, щоб показати мені на весь цей підвал, містер Бакарді питає: «Ти хочеш врятувати кожного чувака, який стирчить тут тепер?»
Я хочу тільки врятувати свою маму.
«Тоді, — каже містер Бакарді, — дай своїй мамі оце». І він стукає пальцем по золотому сердечку, що висить на ланцюжку в нього на шиї. Ланцюжок напнувся туго, негнучкий, мов дріт, щоб охопити його дебелу шию, і серце висить у нього на горлянці — так тісно, що за кожним вимовленим словом постукує та підстрибує. «Дай їй оце, — каже містер Бакарді, змушуючи серце гоцати, — і ти вийдеш звідси багатим».
Ще чого.
Випадково я бовкнув своїм прийомним про кіно, яке сьогодні тут знімають, і вони миттю вчепилися мені в горлянку, заявляючи, що якщо я тільки вийду сьогодні з будинку, вони мене зречуться. Вони поміняють замки та подзвонять у «Гудвіл», щоб замовити фургон для моїх речей, ліжка та іншої фігні. Мій банківський рахунок — мені потрібні їхні підписи, щоб зняти звідти будь-які гроші, адже передбачалося, що з нього буде сплачуватися за коледж. Після того як моя прийомна мама розказала, як упіймала мене з тією вживаною секс-лялькою Кессі Райт, це було їхньою єдиною умовою, за якої мені дозволялося й далі мати якісь збереження. Усі гроші, які мені платили за підстрижені газони або вигуляних собак, я мав класти на цей рахунок, звідки не міг їх витратити без їхньої згоди.
Розповідаючи це містеру Бакарді, я пробираюся до їжі, яку вони тут дають. Соуси та цукерки. Після покупки цих троянд для моєї мами у мене в кишені не лишилося грошей бодай на велику піцу. Набиваючись чипсами тако та сирним поп-корном, я розповідаю, що мав план з’явитися тут сьогодні та визволити її, врятувати й підтримувати мою маму, щоб їй не довелося більше зніматися в порно, але тепер я не можу навіть замовити собі обід.
Намащуючи сир на крекери, макаючи корінці селери в приправу «ранчо», я продовжую говорити, розповідаючи містеру Бакарді, що речі в брунатному пакеті під номером 72 — це все, що я маю в цьому світі.
Тримаючи у відставленій руці букет троянд, я проштрикую зубочистками крихітні члени.
Тримаючи мокрого автографічного пса під пахвою, я розмащую соус барбекю по часничному хлібові.
Містер Бакарді спостерігає за мною. Він морщить чоло, кривить губи. Він сягає однією рукою собі за шию. Тоді тягнеться туди обома, обидві його руки торкаються шиї ззаду, стає видно волосся під його пахвами, сиву щетину. «Чекай», — каже він, і ланцюжок на його шиї розкривається. Він простягає мені серце та каже: «Що ж, тепер ти маєш це: твій ключ до слави й багатства».
Погойдуючи сердечком так, що воно зблискує у світлі телеекранів, він каже: «Уяви собі, що тобі не треба працювати ані дня в твоєму житті. А, чувак, вдається? Уяви собі, як воно бути відомим і багатим із завтрашнього дня».
Моя прийомна мама, кажу я. Вона така ханжа! Тоді, коли вона піймала мене з тією секс-лялькою, вона прийшла додому зі своєї майстерні з прикрашання тортів. Вона і мій прийомний тато сплять у різних кімнатах вже цілу вічність. Моя прийомна мама заборонила мені лазити в Інтернеті, побоюючись, що мене зіпсують ще більше, а її майстерня з прикрашання тортів запросила до себе з уроками пекаря, що спеціалізується на еротичних тортах, отих секс-тортах у формі голих людей, які роблять заради жарту, коли замість того, щоб попросити собі куточок або масляну трояндочку, всі кепкують, що хотіли б ліве яєчко. Така ханжа. Після цього вона в кухні вправляється на мошонках із білкової глазурі-«інею» та анусах із лимонного крему, змішує харчові барвники для кліторів і сосків. Витрачає галони масляного крему, щоб вичавлювати цілі ряди крайніх плотей на вощений папір. Відкриваєш наш холодильник і бачиш кавалки губ, недоїдений шматок стегна або сідниці, наче на кухні у Джефрі Дамера.
Мій прийомний тато сидів у підвалі та вносив нюанси до крихітних фігурок німецьких медсестер, сточуючи манікюрною пилкою їхні груди, малюючи бруд під нігтями та замальовуючи чорним зуби, перетворюючи їх таким чином на малолітніх повій. Моя прийомна мама фарбувала тертий кокос, щоб зробити з нього лобкове волосся, або закручувала кінчик кондитерського мішка, щоб нанести прожилки червоних вен на ерекцію з шоколадного тіста.
З мокрого автографного песика тече цівка розчинених чорнил по моєму бокові, нозі, по внутрішній частині руки.