Решта таксі шикуються вздовж бордюра.
Декілька з них проскочили в’їзд у Гонконґ і були змушені повертатися квартал чи два. Перкусія хряцання дверима. Декому з них і байдуже, вони не глушать двигунів і не зачиняють дверей. Три хачі проходжають узбіччям, роздивляючись клапті покришок на шпичаках шипів: довгі смуги неопрену, з яких виростає сталеве і скловолоконне волосся, ніби пошматовані перуки. В одного у руках револьвер, націлений вниз, на хідник.
До них підбігають іще четверо хачів. Y. Т. нараховує ще два револьвери і помповий дробовик. Ще кілька таких хлопців — і вони зможуть створити уряд.
Вони обережно переступають через шипи на буйний гонконзький газон, і щойно вони це роблять — знову з’являються лазери. На секунду хачі стають червоними та зернистими.
Тоді відбувається ще одна річ. Вмикаються прожектори. Цих людей система безпеки хоче підсвітити краще.
Франшизи Гонконґу славляться своїми газонами — бо де ж таке чувано, щоб на газоні можна було паркуватися? — і своїми антенами. Завдяки антенам вони нагадують дослідницькі центри NASA. Деякі з них — супутникові, націлені в небо. Але деякі — геть малесенькі, націлені вниз, на газон.
Y. Т. цього всього насправді не розуміє, але ті маленькі антени випромінюють у міліметровому діапазоні. Як і кожен радар, вони добре вловлюють металеві предмети, і, на відміну від радарів у центрі керування польотами, здатні розрізняти дрібні деталі. Роздільна здатність системи залежить від довжини хвиль, тому, оскільки цей радар працює в міліметровому діапазоні, він бачить, які у вас пломби, які люверси у ваших конверсах і заклепки в «левайсах». Він може порахувати дріб’язок у вашій кишені.
Цим сканерам дуже просто побачити зброю, вони здатні навіть визначити, чи заряджена зброя, і якими саме набоями. І це важливо, бо у Великому Гонконгу містера Лі зброя заборонена.
Розділ 11
Не надто ввічливо тинятися й витріщатися там, де щойно обвалився комп’ютер Да5ида, але чимало малолітніх хакерів саме цим і займалися, ніби показуючи всім іншим, наскільки вони прошарені. Хіро знизує плечима і повертається назад, у бік Квадранта Рок-зірок. Він усе ще хоче побачити зачіску Сусі К.
Дорогу йому заступає ніппонець-неотрадиціоналіст. Чувак з мечами. Він стоїть напроти Хіро, приблизно за два мечі від нього, і не схоже, щоб збирався відійти.
Хіро поводиться ввічливо. Він низько вклоняється і випростується.
Бізнесмен увічливий не настільки, він уважним поглядом змірює Хіро з голови до ніг і тільки тоді відповідає на уклін. Типу як.
— Оці, — показує бізнесмен, — дуже гарні.
— Дякую, сер. Якщо хочете, можете говорити ніппонською.
— Це ті, що носить ваш аватар. Ви не носите такої зброї в Реальності, — каже бізнесмен. Англійською.
— Вибачте, що складно пояснюю, але насправді я ношу таку зброю в Реальності.
— Точно таку?
— Точно.
— Тоді це давня зброя, — зауважує бізнесмен.
— Так, думаю, так воно і є.
— То як же вам до рук потрапили настільки важливі родинні реліквії з Ніппонії?
Хіро вловлює підтекст: «Хлопче, нащо тобі ці ножі — кавуни рубати?»
— Тепер це мої родинні реліквії, — відповідає Хіро. — Мій батько їх виграв.
— Виграв? У карти?
— На дуелі. Була дуель між моїм батьком і ніппонським офіцером. То довга історія.
— Прошу пробачити, якщо я хибно потрактував вашу історію, — дивується ніппонець, — але в мене завжди було враження, що вашій расі в часи тієї війни було заборонено служити в армії.
— Ваше враження правильне, — погоджується Хіро. — Мій батько був водієм вантажівки.
— То як же він бився на дуелі з ніппонським офіцером?
— Інцидент трапився в таборі для військовополонених. Мій батько і ще один полонений спробували втекти. За ними гналися кілька ніппонських солдатів і той офіцер, якому належали ці мечі.
— У вашу історію дуже важко повірити, — сумнівається ніппонець. — Ваш батько не зміг би прожити після втечі достатньо довго, щоб передати мечі своєму синові. Ніппонці — острівна нація. Йому нікуди було тікати.
— Це сталося наприкінці війни, — роз’яснює хакер, — а табір був просто біля Наґасакі.
Бізнесмен задихається, червоніє, мало не зривається. Він простягає ліву руку і хапає руків’я свого меча. Хіро роззирається; зненацька вони опинилися в центрі кола діаметром ярдів з десять.
— Ви гадаєте, що одержали ці мечі у шляхетний спосіб?
— Якби не вважав, то вже давно повернув би їх, — парирує Хіро.
— Тоді ви не будете проти того, щоб втратити їх так само, як надбали? — припускає бізнесмен.
— А ви не будете проти втратити свої?
Бізнесмен сягає навхрест правою рукою, хапає руків’я меча під ґардою, витягує його, цвьохає ним уперед, щоб вістря дивилося просто на Хіро, тоді кладе на руків’я і ліву руку, одразу під правою.
Хіро робить те саме.
Обоє схиляють коліна, глибоко присідають, тримаючи при цьому тулуб абсолютно прямо, тоді знову підводяться і стають у фехтувальну стійку, ноги паралельно, носки вперед, права нога попереду.
Виявляється, бізнесмен перебуває у глибокому стані зансін. Перекласти це поняття англійською — однаково що перекласти «пиздопройобище» ніппонською, але приблизно його можна пояснити як «емоційну напругу» в тому сенсі, в якому її розуміють футбольні фани. Він кидається просто на Хіро, горлаючи на все горло. Насправді цей його рух — дуже швидке перебирання ногами, тож він чудово тримає баланс. Останньої миті ніппонець заносить меч над головою і різко опускає на Хіро. Хіро піднімає свого меча, розвертаючи його таким чином, що руків’я підняте високо вгору, ліворуч перед лицем, а лезо спускається праворуч і вниз, створюючи своєрідний дашок. Удар бізнесмена відскакує від цього дашка, мов краплина дощу, а Хіро відступає вбік, пропускаючи суперника, і різко б’є униз, в незахищене плече. Але бізнесмен рухається надто швидко, і Хіро не встигає. Лезо проходить збоку і за спиною суперника.
Вони розвертаються й стають один насупроти другого — знову бойова стійка.
«Емоційна напруга», звісно, не передає суті поняття навіть наполовину. Це настільки грубий і невдалий переклад, що від нього розчленовані тіла самураїв перевертаються у своїх могилах. Слово «зансін» обліплене такою кількістю небилиць, що зрозуміти його ладен хіба ніппонець.
Хіро, правду кажучи, вважає, що переважно все те — така сама псевдомістична бридня, як і слова шкільного футбольного тренера, що його команда має викладатися на 110 відсотків.
Бізнесмен кидається в нову атаку. Ця доволі прямолінійна: швидке наближення, тоді різкий ріжучий удар у грудину. Хіро відбиває.
Тепер Хіро дещо знає про цього бізнесмена — а саме, що як і більшість ніппонських фехтувальників, він не володіє нічим, окрім кендо.
Кендо стосується реального фехтування на катанах не більше ніж спортивне фехтування — реального бугурту: це спроба перетворити вкрай неорганізований, хаотичний, жорстокий та брутальний конфлікт на милу забаву. Як і в спортивному фехтуванні, ти маєш атакувати лише певні частини тіла — ті, що захищені бронею. Як і в спортивному фехтуванні, не можна бити супротивника ногою в коліно чи ламати стілець об його голову. І суддівство цілком суб’єктивне. У кендо ти можеш завдати суперникові повноцінного удару, але вам його не зарахують, бо судді вирішать, що тобі бракувало зансін.
У Хіро взагалі немає зансін, він просто хоче з усім цим покінчити. Коли бізнесмен укотре видає свій вереск, від якого в’януть вуха, і кидається на Хіро, тнучи мечем повітря перед собою, Хіро відбиває атаку, обертається і підрізає йому ноги попід колінами.
Бізнесмен падає на підлогу.
Щоб виробити вміння рухати аватаром у Метасвіті так, як рухаються реальні люди, потрібно багато практикуватися. Але коли твій аватар втрачає обидві ноги, все твоє вміння котиться псу під хвіст.
— Ну, Бог дав, Бог і взяв! — коментує Хіро. — Глянь сюди! — Горизонтальним ударом відрубує бізнесмену обидва передпліччя, меч ніппонця з брязкотом падає на підлогу.