З цього і постала раціональна релігія. Всі наступні вірування — їх мусульмани називають релігіями Книги — так чи інакше інкорпорували ці ідеї. Скажімо, Коран раз у раз нагадує, що це список, ідентична копія книги, яка зберігається на Небесах. Певна річ, кожен, хто в це вірить, не наважиться змінити в тексті жодної літери! Подібні ідеї настільки успішно запобігали поширенню Ашери, що врешті-решт усі території, на яких раніше процвітав цей вірусний культ — від Індії до Іспанії, опинилися під впливом ісламу, християнства чи юдаїзму.
Але завдяки своїй латентності вірус, що дрімає, обвивши кільцями стовбур головного мозку, завжди знайде спосіб пробитися на поверхню. В юдаїзмі він пробився під прикриттям фарисеїв, які вибудували для юдеїв зарегульований теократичний режим. Він чіпко тримався законів, які зберігали у храмі, його адміністрували священники, наділені адміністративною владою — словом, усе дуже нагадувало стару шумерську систему, і юдаїзм став не менш закостенілим.
Настанова Ісуса Христа була намаганням визволити юдаїзм із цього стану — відголоском чину Енкі. Ісусове Євангеліє — це новий нам-шуб, спроба вивести релігію з храмів, вирвати її з рук священників і наблизити Царство Боже до людей. Ця ідея відкрито проговорюється в його проповідях, на символічному рівні закладається в його порожню гробницю. Після розп’яття апостоли вирушили до гробниці, сподіваючись знайти тіло, але не знайшли нічого. Суть цього послання була цілком зрозумілою — не слід робити з Христа кумира, бо ідеї існують окремо від нього, церква належить не одній особі, а є у кожному.
Люди, призвичаєні до строгої теократії фарисеїв, не могли впоратися з ідеєю вселюдської, неієрархічної церкви. Вони потребували папи, єпископів і священників, отож і міт про Воскресіння додали до Євангелій, Вістку викривили аж до ідолопоклонства. У цій новій версії Євангелій Ісус повернувся на землю та створив Церкву, яка згодом стане Церквою Східної та Західної Римської імперії — ще одна закостеніла, брутальна та ірраціональна теократія.
Водночас виникла церква П’ятидесятників. Ранні християни практикували глосолялію, у Біблії сказано: «І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?» Здається, в мене є відповідь на це питання. То був іще один спалах вірусу. Ще з часів тріумфу второзаконників Ашера ховалася серед людей, чаїлась у їхніх головах. Інформаційна гігієна, заходи, які практикували євреї, тримали її на припоні, але в ранні часи християнства світ поринув у хаос, повсюди було безліч радикалів та вільнодумців, усі розхитували традицію. Відкидали її в часи дораціональної релігії. До Шумеру. І, звісно, всі вони почали спілкуватися між собою мовою Едему.
Мейнстримна християнська церква відмовлялася приймати глосолялію. Століттями до неї ставились упереджено та відкрито засудили на Константинопольському Соборі 381 року. Культ глосолялїї витіснили на марґінеси християнського світу. Церква почасти згоджувалася прийняти ксеноглосію, щоб легше було навертати поган, як, наприклад, це зробив святий Луї Бертран, який навернув тисячі індіанців за допомогою глосолялїї: християнство поширювалося серед них швидше за віспу. Але щойно індіанці навернулися, їм довелося стулити писок і слухати богослужіння латиною, як і всім іншим.
Реформація прочинила двері трохи ширше, але насправді бурхливо п’ятидесятництво стало розвиватися тільки 1900 року, коли маленька група студентів біблійного коледжу з Канзасу почала говорити незрозумілими мовами. Цю практику вони поширили на Техас, де вона стала відомою як рух за відродження. Цей рух ширився, як лісова пожежа — спершу у США, а з 1906 року — в Китаї та Індії. Засоби масової інформації та високий рівень грамотності у двадцятому столітті стали чудовимим шляхами поширення інфекції. У напханих людьми притулках для біженців з країн Третього світу глосолялія передавалася від людини до людини швидше за паніку. У вісімдесятих роках у світі були вже десятки мільйонів п’ятидесятників.
А тоді з’явилося телебачення і Преподобний Вейн, підсилений медіапотугою Л. Боба Райфа. Поведінку, яку Преподобний Вейн пропагує у своїх телешоу, памфлетах і франшизах, можна нерозривно простежити ще до п’ятидесятницьких культів раннього християнства, а звідти — до ранніх язичницьких культів, зав’язаних на глосолялії. Культ Ашери живе і донині. Райські Брами Преподобного Вейна — це і є культ Ашери.
Розділ 57
— Лаґос в усьому розібрався. Спершу він був дослідником у Бібліотеці Конгресу, пізніше приєднався до ЦРК — коли вони поглинули Бібліотеку. Він заробляв на життя тим, що відшукував у Бібліотеці різні цікаві штуки, факти, яких ніхто більше не здогадувався шукати. Такі факти він упорядковував і продавав. Коли Лаґос розкопав інформацію про Енкі / Ашеру, то почав шукати когось, хто готовий за неї платити, і спинився на Л. Бобі Райфі, Повелителі Радіочастот, власникові оптоволоконної монополії, який на той час приймав на роботу більше програмістів, ніж будь-хто.
Лаґос, що типово для новачка у бізнесі, припустився фатальної помилки: мислив надто дрібно. Він гадав, що з невеликим капіталовкладенням цей нейролінгвальний гакінґ може вирости в нову технологію, яка дозволить Райфу контролювати інформацію, що проходить крізь мізки програмістів. Що, коли забути про моральний аспект, не так і погано.
Райф же мислить масштабно. Він одразу збагнув, що ця ідея може стати значно потужнішою, тож узяв її в роботу, а Лаґоса попросив від’їбатися. Тоді почав вливати гроші в п’ятидесятницькі церкви. Дрібного пастора, преподобного Вейна Бедфорда, він зробив важливішим за Папу Римського. Розбудував мережу автономних релігійних франшиз по всій земній кулі, а за допомогою свого університету і його кампусу в Метасвіті зміг випустити десятки тисяч місіонерів, які розлетілися країнами Третього світу і почали навертати людей сотнями тисяч, достоту як святий Луї Бертран. Культ глосолялії Л. Боба Райфа — найуспішніша релігія з часів виникнення ісламу. Вони багато говорять про Ісуса, але, як і всі самопроголошені християнські церкви, не мають із християнством нічого спільного, крім назви. Це постраціональна релігія.
Він також хотів поширювати і посилювати культ за допомогою біологічного вірусу, проте не міг робити цього за допомогою культової проституції — надто це не по-християнському. Але одним із головних завдань місіонерів, засланих у країни Третього світу, була вакцинація місцевого населення — а в їхніх шприцах була не сама лиш вакцина.
Тут, у Першому світі, всі вже вакциновані, ми не дозволяємо релігійним фанатикам тицяти у нас голками, але вживаємо багато інших препаратів. Для нас він знайшов спосіб отримувати вірус із сироватки крові та розповсюджувати його під виглядом наркотика, відомого як «Снігопад».
Тим часом у нього з’явився Пліт — засіб перевозити сотні тисяч культистів із найзадрипаніших куточків Азії до Сполучених Штатів. Медійний образ Плоту — світ абсолютного хаосу, де говорять тисячами різних мов і не мають центральної влади. Але насправді все геть не так. Пліт надзвичайно добре зорганізований і перебуває під чітким контролем. Усі ці люди спілкуються глосолялією. Л. Боб Райф узяв собі на службу ксеноглосію та вдосконалив її, перетворивши на справжню науку.
Він контролює цих людей, вживляючи їм у голови радіоприймачі, він транслює інструкції — ме — безпосередньо у стовбур головного мозку. Якщо одна людина в кожній сотні має такий приймач, вона може бути локальним єн, який передає ме Л. Боба Райфа решті. Вони виконують інструкції Райфа, бо їх на це запрограмували. І просто зараз мільйони таких людей рухаються до берегів Каліфорнії.
А ще в нього є цифровий метавірус у вигляді бінарного коду, який може заражати комп’ютери і хакерів — через оптичний нерв.
— Як він перевів вірус у бінарний код? — цікавиться Нґ.
— Не думаю, що він щось переводив, скоріше, знайшов у космосі. Райфу належить найбільша у світі астрономічна мережа, але там не займаються реальною астрономією, лише слухають сигнали з інших планет. Закономірно, що рано чи пізно одна з його тарілок підхопила метавірус.