Частина третя
Розділ 15. День дев’ятий. Вісімка
Годинник показував восьму вечора, а на шостому поверсі Поліцейського управління в Осло, що містилося на Грьонландслейрет, усе ще світилося. В кабінеті Харрі зібралися Гольм, Скарре, Еспен Лепсвік та начальник відділу з розслідування вбивств, комісар Гуннар Хаген. Від моменту виявлення тіла Герта Рафто минуло шість з половиною годин, і чотири години — від моменту, коли Харрі зателефонував з Бергена, призначив екстрену нараду, а сам попрямував до аеропорту.
Харрі вже підготував звіт про страшну знахідку, отож навіть комісар засовався на стільці, поглянувши на фотографії, які бергенські поліцейські встигли передати електронною поштою.
— Протокол розтину поки що не готовий, — доповів Харрі, — але причина смерті сумнівів не залишає: постріл з вогнепальної зброї, зроблений у ротову порожнину. Куля пройшла глоткою та потилицею. Усе сталося там, де і знайдено тіло: хлопці з Бергена знайшли кулю в стіні підвалу.
— Сліди крові, мозкової речовини? Знайшли? — запитав Скарре.
— Ні, — відповів Харрі.
— Стільки років минуло, — сказав Лепсвік. — Бактерії, комахи...
— Ну, дещо могло б зберегтися, — заявив Харрі. — Але я розмовляв з медиками, і ми дійшли єдиної думки: Рафто, швидше за все, сам постарався, щоб місце вбивства не виглядало зовсім по-свинськи.
— Ти про що? — буркнув Скарре.
— О-ой, — повільно протягнув Лепсвік.
Схоже, до Скарре теж дійшло, і його обличчя скривилося від огиди:
— От дідько!..
— Вибачте, — вставив Хаген. — Може, мені хтось пояснить, про що ви тут говорите?
— При самогубстві, — пояснив Харрі, — людина зазвичай видихає повітря. Всередині утворюється вакуум. Тому назовні виходить менше... — Він помовчав, підшукуючи слово, і закінчив: — ...сміття. Рафто абсолютно точно змусили видихнути повітря, а потім застрелили.
— А отже, такий сищик, як Рафто, — похитав головою Лепсвік, — напевне чудово розумів навіщо.
— Заради усього святого! — Хаген зблід. — Як можна примусити людину?..
— Можливо, йому довелося обирати, — сказав Харрі. — Адже є безліч способів померти — не тільки від кулі.
Запанувала мертва тиша. Харрі витримав паузу, а потім продовжив:
— Досі тіла жертв ми не знаходили. Рафто теж був захований, але його б знайшли набагато раніше, якби в хазяїв дачі вона не викликала такого жаху та огиди. Усе це приводить нас до висновку: Рафто не був частиною плану.
— Плану серійного вбивці? — Судячи з інтонації, комісар поліції примирився з думкою про існування такого собі чудовиська у незаплямованій серійними вбивствами Норвегії.
Харрі кивнув.
— Якщо це не частина плану, то який тоді мотив?
— Цього ми не знаємо, але коли слідчого відділу вбивств позбавляють життя, то цілком природно припустити, що він являв небезпеку для вбивці.
Еспен Лепсвік кашлянув:
— Можливо, те, що вбивця зробив з тілом, підкаже нам мотив? Навіщо, наприклад, він увіткнув йому замість носа морквину? Довгий ніс, розумієте?
— Він що, казку нам розповідає? — запитав Хаген.
— Можливо, натяк на нишпорку? — обережно вставив Гольм.
— Точно! — підхопив Хаген. — Знак, щоб інші сищики тримались від нього подалі, не винюхували. — Скоса поглядаючи на Харрі, він звернувся до всіх: — А як ви поясните зашитий рот?
— Натяк на те, що слід тримати язика за зубами, — невпевнено припустив Скарре.
— У ціль! — погодився Хаген. — Оскільки Рафто був, так би мовити, з гнильцем, цілком може бути, що він був з убивцею у змові і в певний момент хотів його трохи налякати.
Усі подивилися на Харрі, який вислухав їхні гіпотези, не промовивши жодного слова.
— Ну? — пробуркотів комісар Хаген.
— Ви, можливо, й маєте рацію, — відповів Харрі, — але я вважаю, що послання, залишене нам убивцею, зовсім просте: тут був Сніговик. А він любить ліпити сніговиків. Крапка.
Поліцейські перезирнулися, ніхто не став заперечувати.
— У нас інша проблема, — продовжив Харрі. — Поліцейське управління Бергена виступило з офіційною заявою, що на острові Фінньой знайдено тіло людини. І все. Я просив їх притримати інформацію про деталі, щоб ми мали у розпорядженні хоча б два-три дні для пошуку слідів, що залишилися, поки Сніговик не знає, кого ми знайшли. Але, гадаю, і двох днів у нас не буде, бо навряд чи поліцейські зможуть приховувати інформацію досить довго.
— Ім’я Рафто буде в журналістів уже завтра вранці. Я бергенських знаю, — сказав Еспен Лепсвік.
— Ні, — пролунав голос від дверей, — ім’я вони отримають сьогодні, ще до останнього випуску вечірніх новин. І не тільки ім’я, але й подробиці: опис місця злочину та нашу версію, що справа стосується Сніговика.
Всі озирнулися. У дверях стояла Катрина Братт. Вона все ще була бліда. Щоправда, відтоді, як Харрі провів її на катер і вона поїхала з острова, а він залишився чекати на поліцію, Катрина трохи оговталася.
— Так ви знаєте людей з другого каналу? — запитав її Еспен Лепсвік з кривою посмішкою.
— Ні, — відповіла Катрина Братт. — Я знаю людей з Бергенського управління.
— Де ви були, Братт? — запитав Хаген. — Ви були відсутні кілька годин.
Катрина покосилася на Харрі, він кивнув їй і пояснив:
— Катрина виконувала мої доручення.
— Це, мабуть, важливо. Розповідайте, Братт.
— Зараз у цьому нема необхідності, — вимовив Харрі.
— А я просто цікавий такий, — наполягав Хаген.
Чортів солдафон, подумав Харрі. Педант, людина-рапорт, ти що, не бачиш, що дівчина досі не оговталася від шоку? Ти сам зблід, коли тобі знімки показали. Ну втекла вона додому від усього цього, то й що? Однак повернулася. Лясни її по плечу, підбадьор, а не принижуй перед колегами. Виголошуючи подумки цю промову, він намагався спіймати погляд Хагена, щоб спинити його.
— Розповідайте, Братт, — поквапив нечутливий Хаген.
— Я перевіряла деякі деталі, що мають стосунок до нашого розслідування, — відповіла Катрина, задерши догори підборіддя.
— Які?
— Наприклад: де знаходився Ідар Ветлесен, коли були вбиті Лайла Осен та Онні Хетланн. Виявилося, що він вивчав медицину в Бергенському університеті.
— І це все, що ви з’ясували? — здивувався начальник відділу вбивств.
— Усе, — відрізала Катрина.
Виникла незручна пауза.
— Студент-медик, отже? — Комісар подивився на Харрі.
— Так, — відповів Харрі. — Пізніше став пластичним хірургом. Каже, що любить змінювати зовнішність людей.
— Я перевірила адреси, за якими він жив та працював, — додала Катрина. — Збігу з адресами жінок, передбачуваних жертв Сніговика, нема. Але молоді лікарі часто бувають у від’їздах: курси підвищення кваліфікації, конференції...
— Шкода, що цей чортів адвокат Крон не дасть нам потрусити хлопця, — засмутився Скарре.
— Плювати, — втрутився Харрі. — Ми все одно арештуємо Ветлесена.
— За що? — поцікавився Хаген. — За те, що він навчався у Бергені?
— За спробу розбещування малолітніх.
— На якій підставі?
— На підставі показань свідка, хазяїна готелю «Леон». До того ж у нас є знімки Ветлесена, що входить до готелю.