– Єдине місце, де я з упевненістю можу сказати, що Стьоп бреше, – подав з дивана голос Валянок, – це коли він каже, що у нього в родині нема випадків божевілля або інших серйозних спадкових захворювань.
Харрі устиг виставити ногу і не дав холодильникові зачинитися. Світло холодильника відбивалося в темному вікні, на якому не було завісок.
– Продовжуй, – сказав він.
І Валянок продовжив.
За двадцять п’ять секунд Харрі був уже в низу сходів, а Валянок майже допив пиво, яке йому сунув Харрі.
– Так, Харрі, – пробурмотів Валянок собі під ніс, – тут ось іще що. Коли Боссе запитав тебе, чи не чекаєш ти на якусь особливу жінку, ти сказав «ні». Ой, Харрі, навіть і не думай грати в покер.
Харрі зателефонував з машини.
Він не встиг назватися, а на тому кінці вже відгукнулися: «Привіт, Харрі».
Думка, що Матіас Лунн-Хельгесен запам’ятав його номер телефону або навіть вніс його разом із зазначенням імені, змусила Харрі здригнутися. На дальньому плані він чув голоси Ракелі та Олега. Вихідні. Сім’я.
– У мене питання щодо клініки «Марієнлюст». Залишився після неї хоч якийсь журнал пацієнтів?
– Сумніваюся, – відповів Матіас. – Напевне, є якісь правила, де йдеться про те, як чинити з документами, якщо вони не переходять до когось іще. Але якщо треба, я перевірю.
– Дякую.
Харрі промчав повз станцію метро «Віндерен». І знову поруч із ним ширяв привид минулого. Автомобільне переслідування, аварія, колега, що загинув, чутки про те, що за кермом був він, Харрі, і що треба було його перевірити на проміле. Це було давно. Багато води спливло, а душа досі болить.
Матіас передзвонив за чверть години.
– Я переговорив з Грегерсеном, він очолював клініку «Марієнлюст». Боюся, все загинуло. Але я впевнений, що деякі лікарі, Ідар в тому числі, забрали дані на своїх пацієнтів.
– А ти?
– Я тоді вже знав, що займатимуся приватною практикою, отож нічого не взяв.
– А як вважаєш, зміг би ти згадати імена хоча б деяких пацієнтів Ідара?
– Деяких – можливо. Але небагато. Це ж давно було все, Харрі.
– Я знаю. Дякую. – Харрі поклав слухавку й завернув згідно з вказівником до Королівського шпиталю.
Герда Нельвік, пишногруда привітна дама за сорок, цього вечора була сама у відділі встановлення батьківства Інституту судової медицини при Королівському шпиталі. Вона зустріла Харрі й повела його до свого кабінету. Ніщо не вказувало на те, що тут борються з найнебезпечнішими злочинами проти суспільної моралі. По-домашньому нуднувато прикрашені світлі приміщення свідчили, що, за невеликим винятком, місцевий штат складається з самих лише жінок.
Харрі бував тут раніше і був знайомий з процедурою ДНК-аналізу. За скляними вікнами лабораторій він бачив жінок у білих халатах, шапочках та медичних одноразових рукавичках, що схилились над записами та апаратурою, де йшли таємничі процеси, що їх вони називали «проба волосся», «препарат крові» та «ампіфікація». Усе це, врешті-решт, об’єднувалося в документі, який являв собою таблицю, де були зведені п’ятнадцять різних показників.
Холе та Нельвік пройшли мимо приміщення, де на полицях були розставлені коричневі конверти з позначками поліцейських відділів з усієї Норвегії. Харрі знав, що в них – предмети одежі, пасма волосся, проби меблевої оббивки, крові та інших органічних матеріалів, надісланих сюди для проведення аналізу. Все це для того, щоб вирвати в цих предметів цифровий код, у якому зашифровані потрібні ланки чарівної спіралі, названої ДНК, яка ідентифікує її власника з точністю майже сто відсотків.
Кабінет Герди Нельвік був невеликий – саме такий, щоб розмістилися полиці з безліччю тек, стіл з комп’ютером, етажерка для паперів та велика фотографія двох хлопчиків зі сноубордами.
– Сини? – запитав Харрі сідаючи.
– Сподіваюся, що так, – посміхнулася вона.
– Що?
– Так у нас жартують. Ви цікавилися замовниками аналізів?
– Так. А саме – всіма ДНК-аналізами, які замовлені однією установою за останні дванадцять років. Мені треба дізнатися, чиї це аналізи.
– Гаразд. Що за установа?
– Клініка «Марієнлюст».
– «Марієнлюст»? Ви впевнені?
– А чому ні?
Вона знизала плечима:
– У запитах із встановлення батьківства замовниками здебільшого бувають судові інстанції або адвокати. Або просто приватні особи.
– Це не з приводу встановлення батьківства. Там йдеться про вивчення спадковості через причину наявності в батьків важких генетичних захворювань.