Співак підніс палець до вуха і взяв найвищу ноту світового хіта вісімдесятих.
– Ніхто не фальшивить так чудово, як Мортен Харкет, – сказав хтось поруч із ним.
Він обернувся. І відразу зрозумів, що цю жінку вже десь бачив: вродливих жінок він ніколи не забував. Щоправда, усе частіше та частіше став забувати, де та за яких обставин вони зустрілися. Струнка, у простій чорній спідниці з розрізом. І він відразу згадав Бірту. У Бірти була така сама.
– Жахливо! – посміхнувся він.
– Цю ноту важко взяти, – зауважила вона, не відводячи очей від співака.
– Жахливо те, що я не пам’ятаю вашого імені. Пам’ятаю тільки, що ми зустрічалися раніше.
– Не зустрічалися, – відповіла вона. – Ви просто на мене витріщалися.
Жінка відкинула з обличчя темне волосся. Вона була класично вродлива, трохи напружена. Схожа на британську супермодель Кейт Мосс. Бірта швидше нагадувала Памелу Андерсон.
– Ну, за це можна не перепрошувати. – Він збадьорився й відчув, як кров несе шампанське до тих ділянок мозку, які робили його легким та розкутим, а не просто напідпитку. – Хто ви?
– Мене звати Катрина Братт, – відповіла вона.
– Чудово. Ви наш рекламодавець, Катрино? Банківська справа? Нерухомість? Фотограф-фрілансер?
На кожне запитання Катрина з усмішкою заперечно хитала головою.
– Я любителька вечірок, – відповіла вона нарешті. – Одна з ваших співробітниць, журналістка, доводиться мені подругою. Вона сказала, хто у вас тут гратиме ввечері, отож я заледве встигла натягнути спідницю і проникла сюди. Хочете викинути мене на вулицю?
Вона піднесла келих шампанського до губ. Не таких пишних, як він любив, але яскравих та вологих. Жінка продовжувала роздивлятися те, що відбувалося на сцені, отож він тимчасом спокійно вивчав її профіль. Увесь повністю. Пряму спину, довершені за формою груди. Ніякого силікону, мабуть, просто хороший бюстгальтер. Але чи годували ці груди дитину?
– Я подумаю, – сказав він. – Ви можете навести аргументи на свою користь?
– А щодо неприхованої погрози?
– Спробуйте.
– Я бачила, що біля входу зібралися папараці в очікуванні вечірнього улову із життя відомих осіб. А що, коли я їм розповім про свою подругу? Їй дали зрозуміти, що її перспективи в «Лібералі» мізерні, бо вона відхилила вашу пропозицію про інтим.
Арве Стьоп радісно зареготав. Він бачив, що на них уже почали звертати увагу. Нахилившись до Катрини, він відчув міцний запах її парфумів, достоту такий, як він сам полюбляв.
– По-перше, я зовсім не проти усіляких лоскітливих пліток, які так полюбляють колеги з жовтої преси. По-друге, ваша подруга, мабуть, слабенький журналіст. А по-третє, вона просто бреше. Я вже спробував цю недоторку і неодноразово. Отож ви спокійно можете повідати це папараці. А ви заміжня?
– Так, – відповіла Катрина, її нога в розрізі спідниці оголилася аж до стегна – дуже спокуслива лінія…
Арве Стьоп відчув, що в роті пересохло, і пригубив шампанське. Оглянув барвисте маєво суконь, які ритмічно рухалися біля сцени. Видихнув через ніс. Він відчував увесь букет запахів присутніх тут жінок.
– У вас є діти?
– А ви зацікавлені в цьому?
– Авжеж.
– Чому?
– Тому що матері, породжуючи нове життя, уповні проявляють свою натуру, і це дає їм глибинне розуміння життя, глибше, ніж у чоловіків.
– Дурниці.
– Не кажіть. Адже їм не треба відчайдушно шукати потенційного батька. Вони тепер хочуть грати в інші ігри.
– Он як? – повернулася до нього Катрина. – Ну, тоді, мабуть, у мене саме такий період. У що ви хочете пограти?
– А в що хочете.
– Чудово. – Вона дивилася на сцену.
Співак заплющив очі, вчепився у мікрофон обома руками і видав протяжне крещендо.
– Свято нудне, і я поїхав додому. – Стьоп поставив порожній келих на тацю в руках офіціанта. – Я живу на Акер-Брюгге. Той самий під’їзд, де й редакція «Ліберала». Останній поверх, верхній дзвоник.
– Я знаю, де це, – посміхнулася вона. – Наскільки ви хочете мене випередити?
– Дайте мені двадцять хвилин. І пообіцяйте, що ви ні з ким більше не розмовлятимете. Особливо з вашою подругою. Домовилися, Катрино Братт? – Він дивився на неї, сподіваючись, що не переплутав ім’я.
– Обіцяю, – відповіла вона, і Арве Стьоп помітив, що її очі сяйнули якимось глибинним вогником, котрий нагадував відблиск лісової пожежі на небі. – Я зацікавлена у нашій зустрічі так само, як і ви. – Вона підняла келих.