– Цікаво, – протягнув він. – Але якщо ти вже знаєш, хто злочинець, навіщо прийшов до мене?
– Вона божевільна, так?
– Людина, яка так чинить, безперечно, божевільна і може уникнути карного покарання.
– Я теж так думаю, але дечого таки не розумію, – сказав Харрі.
– Отакої! Та ти ж геній психіатрії. Я стільки років працюю, а до кінця так нічого і не зрозумів.
– Їй було всього дев’ятнадцять, коли вона вбила тих двох жінок у Бергені, а потім і Герта Рафто. Як сталося, що така психопатка пройшла всі тести в Поліцейській академії, а потім працювала в поліції стільки років – і за весь цей час її ніхто не розкусив?
– Хороше запитання. Напевне, вона – такий собі коктейль.
– «Коктейль»?
– Людина, в якій намішано багато всякого. Шизофренік, який чує голоси, але при цьому примудряється приховати свою дивакуватість від оточення. Роздвоєння особистості супроводжується нападами параної, які викривляють уявлення про те, в якій ситуації вона знаходиться і що треба зробити, щоб уникнути небезпеки. При цьому реальний світ уявляється у кращому разі додатком до цієї ситуації. Звірства та лють, про які ти казав, збігаються з малюнком суміжної особистості, яка, втім, цю лють може контролювати.
– Гм. Тобто ти теж до кінця не зрозумів, у чому суть, – підбив підсумок Харрі.
– І я про те саме! – Еуне розсміявся. Сміх перейшов у кашель. – Пробач, Харрі, – прохрипів він. – Ми, психологи, вибудували такі ясла, у яких наші корови не поміщаються. Ці психи – невдячні істоти, вони навіть не уявляють, скільки сил та часу ми витратили на наші дослідження!
– І ось іще що. Коли ми з нею знайшли тіло Герта Рафто, вона була по-справжньому перелякана. Я впевнений, що вона не удавала. Ознаки шоку були наявні: я світив їй ліхтариком прямо в очі, а очі так і залишалися розширеними.
– Отакої! А ось це цікаво. – Еуне сів вище. – А навіщо ти сунув їй ліхтарик в обличчя? Чи вже тоді її підозрював, так?
Харрі не відповів.
– Може, ти й маєш рацію, – сказав Еуне. – Вона могла не пам’ятати про вбивства. Ти ж сам розповідав, що вона на всю потугу брала участь у розслідуванні, не ухилялася. Можливо, в якийсь момент вона почала себе підозрювати та щосили намагалася з’ясувати істину. Що тобі відомо про сомнамбулізм та сновид?
– Ну, я знаю, що деякі ходять уві сні. Говорять уві сні. Їдять, одягаються, виходять на вулицю і навіть керують автомобілем.
– Точно. Диригент Гаррі Розенталь уві сні диригував симфонічним оркестром, до того ж проспівував усі партії інструментів. Було принаймні п’ять справ про вбивства, коли злочинця звільняли з тієї причини, що він був визнаний parasomniac, тобто діяв у стані сну. Один чоловік у Канаді вночі підвівся, одягнувся, сів у машину, проїхав дві милі, вбив тещу, з якою майже не спілкувався, задушив тестя, повернувся до себе та ліг спати. І його виправдали.
– Ти хочеш сказати, що вона могла вбивати уві сні? Як цей твій parasomniac?
– Це, звісно, спірний діагноз. Але ти уяви людину, яка час від часу діє у такому собі стані сну, а потім не може згадати, що вона робила, й у неї залишається в пам’яті лише незрозуміла, фрагментарна картина того, що сталося.
– Гм.
– Уяви, що ця жінка тільки в процесі розслідування зрозуміла, що це справа її рук.
Харрі повільно кивнув:
– А щоб уникнути покарання, треба підставити когось як підозрюваного.
– Штука в тому, – скорчив гримасу Столе Еуне, – що коли йдеться про людську психіку, нічого не можна сказати напевне: хвороби як такої ми ніколи не побачимо, отож казати можемо тільки про симптоми.
– Як грибок на стіні.
– Що?
– Що може вплинути на психіку людини й позбавити її розуму?
– Та все, що завгодно! – простогнав Столе Еуне. – Або нічого. Виховання. Спадковість.
– Батько, схильний до насильства, до того ж алкоголік?
– Так! Дев’яносто відсотків імовірності. Додати матір, у якої по лінії психіатрії не все гаразд, а ще – травму у дитячому або юнацькому віці… Та мало чого!
– А може так бути, що коли вона підросла та стала сильніша за свого батька-алкоголіка, то спробувала йому завдати болю, вбити його?
– Нема нічого неможливого. Я пам’ятаю, якось… – Столе Еуне нахилився, очі його пожвавішали. – Авжеж. Тобі, я бачу, на думку спало те саме, що й мені, Харрі?
Харрі Холе вивчав свої нігті.