– Тобто генами щуролова, так? Отриманою від народження здатністю ув’язнювати ненормальних, п’яничок, людей, які давно вийшли з підліткового віку, але з інтелектом, набагато нижчим за середній?
– Так, виходить, ми всього лише щуролови?
– Атож. Ось чому ми радіємо, коли хоч зрідка нам перепадає така справа, як ця. Можливість пополювати за великою дичиною, підстрелити лева чи слона, динозавра, дідька лисого.
Катрина не посміхнулася, навпаки, кивнула із серйозним виглядом.
– Ну то що тобі сказала близнючка Сильвії?
– Я мало до неї в подруги не набилася, – зітхнула Катрина і провела долонею по затягнутому в панчоху коліну.
– Послухаємо.
– Ане розповіла, що і Ролф, і Сильвія були впевнені, що Ролфу з нею невимовно пощастило. Але решта думали навпаки. Коли вони зустрілися, Ролф тільки-но отримав диплом інженера Бергенської вищої технічної школи і переїхав до Осло, щоб почати роботу в компанії «Квернер». А Сильвія – вона з тих людей, котрі щоранку прокидаються з новою ідеєю, як їм жити далі. У неї було десь із півдюжини різних спеціальностей, але ні на якій роботі вона не затримувалася більше півроку. Уперта, запальна та розпещена. Переконана соціалістка з радикальними замашками. Нечисленними подругами вона намагалася маніпулювати, чоловіки, з якими вона зав’язувала стосунки, швидко її залишали: не витримували. Її сестра вважає, що Ролф так сильно закохався у Сильвію, бо вона була його повною протилежністю. Сам він збирався йти батьковими слідами й стати інженером. Народився в сім’ї, яка свято вірить у непогрішиму руку капіталізму, що дарує благодать, та в буржуазні цінності. А Сильвія вважала, що всі ми – жертви цивілізації, матеріалісти, корумповані споживанням, які забули про власне призначення, для яких земля клином зійшлася на успішності. А ще вона вірила, що якийсь із ефіопських царків – новий месія.
– Хайле Селассіє, – сказав Харрі. – Джа растафарі!
– Усе-то ти знаєш.
– Тільки з пісень Боба Марлі. Що ж, це пояснює їхній зв’язок з Африкою.
– Можливо. – Катрина змінила позу: тепер ліва нога лежала на правій. Харрі відвів очі. – Ролф та Сильвія звільнилися звідусіль і приблизно на рік поїхали до Західної Африки. Для обох поїздка вийшла досить пізнавальною. Ролф знайшов своє призначення – допомогти Африці стати на ноги. А Сильвія, яка витатуювала на спині прапор Ефіопії, зрозуміла, що люди тільки в Африці можуть бути самими собою. І вони відкрили цей магазинчик, «Смак Африки». Ролф – щоб допомогти найбіднішому континенту, Сильвія – приваблена комбінацією дешевого імпорту та державної підтримки, що обіцяло легкі гроші. Саме тоді її взяли на митниці у Форнебу з рюкзаком, повним марихуани. Вона летіла з Лагоса.
– Ти диви!
– На суді вона заявила, наче гадки не мала, що знаходиться в рюкзаку, оскільки по дружбі взялася перевезти цю посилку одному нігерійцю та його сім’ї, що мешкають у Норвегії.
– Гм… Що іще?
– Ане подобається Ролф. Він ввічливий, розсудливий та безмежно радий своєму батьківству. Але при цьому зовсім сліпий у всьому щодо Сильвії. Вона двічі залишала його та дітей і йшла до іншого чоловіка. Але коли ці чоловіки самі залишали її, вона поверталася, і Ролф радісно приймав її назад.
– Чим же вона його зачепила, цікаво…
У відповідь Катрина Братт посміхнулася майже сумною посмішкою і подивилася кудись убік, перебираючи край спідниці:
– Звичайна річ, наскільки я розумію. Хіба можна піти від людини, з якою в тебе чудовий секс? Можна робити скільки завгодно спроб, але потім усе одно повертаєшся. Ми так примітивно влаштовані, правда ж?
Харрі повільно кивнув і поцікавився:
– А що в неї були за чоловіки?
– Різні. Частіше – невпевнені в собі.
Харрі поглянув на неї скоса, вирішив не розвивати цю тему і запитав:
– Ти бачилася з Ролфом Оттерсеном?
– Так, він прийшов хвилин за десять після того, як ти поїхав, – відповіла Катрина. – І виглядав набагато краще, ніж минулого разу. Про хірургічну клініку на Бюгдьой він ніколи нічого не чув, але дозвіл на розголошення лікарської таємниці підписав. – І вона поклала складений аркуш йому на стіл.
Низькими трибунами стадіону гуляв крижаний вітер. Харрі дивився на спортсменів, що ковзали доріжками. Техніка в Олега за останні роки стала набагато кращою. Щоразу, коли суперник пришвидшувався та був готовий його обійти, Олег згинався ще нижче, трохи налягав і стрімко виходив уперед.