Схоже, до Скарре теж дійшло, і його обличчя скривилося від огиди:
– От дідько!..
– Вибачте, – вставив Хаген. – Може, мені хтось пояснить, про що ви тут говорите?
– При самогубстві, – пояснив Харрі, – людина зазвичай видихає повітря. Всередині утворюється вакуум. Тому назовні виходить менше… – Він помовчав, підшукуючи слово, і закінчив: – …сміття. Рафто абсолютно точно змусили видихнути повітря, а потім застрелили.
– А отже, такий сищик, як Рафто, – похитав головою Лепсвік, – напевне чудово розумів навіщо.
– Заради усього святого! – Хаген зблід. – Як можна примусити людину?…
– Можливо, йому довелося обирати, – сказав Харрі. – Адже є безліч способів померти – не тільки від кулі.
Запанувала мертва тиша. Харрі витримав паузу, а потім продовжив:
– Досі тіла жертв ми не знаходили. Рафто теж був захований, але його б знайшли набагато раніше, якби в хазяїв дачі вона не викликала такого жаху та огиди. Усе це приводить нас до висновку: Рафто не був частиною плану.
– Плану серійного вбивці? – Судячи з інтонації, комісар поліції примирився з думкою про існування такого собі чудовиська у незаплямованій серійними вбивствами Норвегії.
Харрі кивнув.
– Якщо це не частина плану, то який тоді мотив?
– Цього ми не знаємо, але коли слідчого відділу вбивств позбавляють життя, то цілком природно припустити, що він являв небезпеку для вбивці.
Еспен Лепсвік кашлянув:
– Можливо, те, що вбивця зробив з тілом, підкаже нам мотив? Навіщо, наприклад, він увіткнув йому замість носа морквину? Довгий ніс, розумієте?
– Він що, казку нам розповідає? – запитав Хаген.
– Можливо, натяк на нишпорку? – обережно вставив Гольм.
– Точно! – підхопив Хаген. – Знак, щоб інші сищики тримались від нього подалі, не винюхували. – Скоса поглядаючи на Харрі, він звернувся до всіх: – А як ви поясните зашитий рот?
– Натяк на те, що слід тримати язика за зубами, – невпевнено припустив Скарре.
– У ціль! – погодився Хаген. – Оскільки Рафто був, так би мовити, з гнильцем, цілком може бути, що він був з убивцею у змові і в певний момент хотів його трохи налякати.
Усі подивилися на Харрі, який вислухав їхні гіпотези, не промовивши жодного слова.
– Ну? – пробуркотів комісар Хаген.
– Ви, можливо, й маєте рацію, – відповів Харрі, – але я вважаю, що послання, залишене нам убивцею, зовсім просте: тут був Сніговик. А він любить ліпити сніговиків. Крапка.
Поліцейські перезирнулися, ніхто не став заперечувати.
– У нас інша проблема, – продовжив Харрі. – Поліцейське управління Бергена виступило з офіційною заявою, що на острові Фінньой знайдено тіло людини. І все. Я просив їх притримати інформацію про деталі, щоб ми мали у розпорядженні хоча б два-три дні для пошуку слідів, що залишилися, поки Сніговик не знає, кого ми знайшли. Але, гадаю, і двох днів у нас не буде, бо навряд чи поліцейські зможуть приховувати інформацію досить довго.
– Ім’я Рафто буде в журналістів уже завтра вранці. Я бергенських знаю, – сказав Еспен Лепсвік.
– Ні, – пролунав голос від дверей, – ім’я вони отримають сьогодні, ще до останнього випуску вечірніх новин. І не тільки ім’я, але й подробиці: опис місця злочину та нашу версію, що справа стосується Сніговика.
Всі озирнулися. У дверях стояла Катрина Братт. Вона все ще була бліда. Щоправда, відтоді, як Харрі провів її на катер і вона поїхала з острова, а він залишився чекати на поліцію, Катрина трохи оговталася.
– Так ви знаєте людей з другого каналу? – запитав її Еспен Лепсвік з кривою посмішкою.
– Ні, – відповіла Катрина Братт. – Я знаю людей з Бергенського управління.
– Де ви були, Братт? – запитав Хаген. – Ви були відсутні кілька годин.
Катрина покосилася на Харрі, він кивнув їй і пояснив:
– Катрина виконувала мої доручення.
– Це, мабуть, важливо. Розповідайте, Братт.
– Зараз у цьому нема необхідності, – вимовив Харрі.
– А я просто цікавий такий, – наполягав Хаген.
Чортів солдафон, подумав Харрі. Педант, людина-рапорт, ти що, не бачиш, що дівчина досі не оговталася від шоку? Ти сам зблід, коли тобі знімки показали. Ну втекла вона додому від усього цього, то й що? Однак повернулася. Лясни її по плечу, підбадьор, а не принижуй перед колегами. Виголошуючи подумки цю промову, він намагався спіймати погляд Хагена, щоб спинити його.
– Розповідайте, Братт, – поквапив нечутливий Хаген.
– Я перевіряла деякі деталі, що мають стосунок до нашого розслідування, – відповіла Катрина, задерши догори підборіддя.
– Які?
– Наприклад: де знаходився Ідар Ветлесен, коли були вбиті Лайла Осен та Онні Хетланн. Виявилося, що він вивчав медицину в Бергенському університеті.