Дорогою до Бейкер-стрит Голмс сидів у кебі мовчки і, судячи з його насуплених брів і напруженого погляду, так само, як і я, намагався привести в єдину систему всі ці дивні і, здавалося б, не пов’язані один із одним факти. Весь наступний день і вечір він просидів у себе в кабінеті, занурений у густі хмари тютюнового диму і в роздумах.
Перед самим обідом нам подали дві телеграми. У першій було: «Тільки-но повідомив Беррімор удома Баскервіль». Друга: «Обійшов двадцять три готелі жаль порізаної сторінки Таймс не знайшов. Картрайт».
— Ось і обірвалися відразу дві нитки, Ватсон. Немає нічого кращого за такі справи, де всі наче змовилися проти тебе. Тоді й починаєш впадати в азарт. Ну що ж, підемо по третьому сліду.
— У вас ще є в запасі кебмен, який віз цього незнайомця.
— Саме так. Я попросив повідомити його прізвище й адресу в Реєстраційній палаті і не здивуюся, якщо зараз ми отримаємо відповідь на мій запит.
Задеренчав дзвінок і сповістив про те, що навіть перевершило всі очікування Голмса, бо в дверях кабінету з’явився високий чолов’яга, мабуть, не хто інший, як сам візник.
— Мені сказали в конторі, що ось за цією адресою цікавилися номером дві тисячі сімсот чотири, — почав він. — Я вже сьомий рік їжджу і ніколи ніяких скарг не чув. Тому вирішив сам зайти, нехай мені у вічі скажуть, у чому такому я завинив.
— Ви ні в чому не завинили, шановний, — сказав Голмс. — Навпаки, я заплачу вам півсоверена, як тільки отримаю відповідь на своє запитання.
— От не знаєш, де знайдеш, а де втратиш! — усміхнувся кебмен. — І що бажаєте, сер?
— Перш за все ваше прізвище й адресу на випадок, якщо ви мені знову будете потрібні.
— Джон Клейтон, проживаю в Боро, Тарпеї-стрит, номер три. Кеб стоїть у Шиплі-ярд, біля вокзалу Ватерлоо.
Шерлок усе записав.
— А тепер, Клейтоне, розкажіть мені про вашого пасажира, котрий спостерігав за цим будинком сьогодні о десятій годині ранку, а потім вистежував двох джентльменів на Ріджент-стрит.
Візник із подивом глянув на Голмса і, мабуть, трохи сторопів.
— Що ж вам розповісти, коли ви самі не гірше за мене все знаєте! — відповів він. — Мій пасажир сказав мені, що він детектив, і наказав не базікати про це.
— Ну, так от, шановний, тут справа серйозна, й якщо ви станете приховувати щось від мене, то можете опинитися в дуже неприємному становищі. То він назвався сищиком?
— Авжеж, сер.
— А коли він заявив вам про це?
— Коли платив.
— А ще щось він сказав?
— Сказав своє прізвище.
Голмс кинув на мене переможний погляд.
— Своє прізвище? Вельми необережно з його боку! Й як же його звати?
— Його звати, — всміхнувся кебмен, — пан Шерлок Голмс.
Відповідь візника буквально приголомшила мого приятеля. У житті своєму не бачив у нього такого приголомшеного виразу обличчя. Хвилини зо дві він не міг вимовити ні слова, а потім голосно зареготав.
— Удар, Ватсоне! Влучний удар! — сказав він. — Рапіра в руках супротивника, котрий не поступається мені ні в швидкості, ні в точності. Цього разу він обвів мене навколо пальця. Отже, його ім’я Шерлок Голмс, еге ж?
— Так, сер, він сам так сказав.
— Блискуче! Тепер розкажіть мені, де ви взяли цього пасажира і що було далі.
— Він покликав мене о пів на десяту ранку на Трафальгарській площі. Каже: «Я сищик», і пообіцяв мені дві гінеї, якщо я буду точно виконувати його накази і ні про що не стану питати. Ну що ж, від таких грошей не відмовляються. Я підвіз його до готелю «Нортумберленд» і зупинився там. Потім звідти вийшли двоє джентльменів, гукнули кеб із біржі та поїхали кудись сюди, на вашу вулицю.
— Ось до цього самого будинку, — сказав Голмс.
— Можливо. Це вже мого клієнта треба питати, йому краще знати. Він велів мені зупинитися приблизно посередині кварталу, і ми прочекали там ще години з півтори. Потім ті двійко джентльменів пройшли повз нас, і ми рушили за ними по Бейкер-стрит, звернули на...
— Це я знаю, — сказав Голмс.
— А як виїхали на Ріджент-стрит, він підняв верхнє віконечко і гукнув: «Женіть до вокзалу Ватерлоо!» Я вперіщив свою кобилу, і через десять хвилин ми були на місці. Тут він дав мені дві гінеї — не обдурив! — і пішов у бік вокзалу. А наостанок обернувся і каже: «Вам, мабуть, цікаво знати, кого ви возили? Шерлока Голмса». Ось, як усе це було.