Чудовисько рухалося стежкою величезними стрибками, принюхуючись до слідів нашого приятеля. Ми схаменулися лише після того, як воно промчало повз нас. Тоді і я, і Голмс вистрелили одночасно, й оглушливе ревіння, що пролунало слідом за цим, переконало нас, що щонайменше одна з куль влучила в ціль. Але собака не зупинився і продовжував мчати вперед. Ми бачили, як сер Генрі озирнувся, зблід при світлі місяця, підняв від жаху руки і завмер у цій безпорадній позі, не зводячи очей із страховиська, яке наздоганяло його.
Але голос знавіснілого від болю собаки розсіяв всі наші страхи. Кого можна поранити, той смертний, а якщо він поранений, отже, його можна вбити. Сили небесні, як біг тієї ночі Шерлок! Я завжди вважався хорошим бігуном, але він випередив мене на таку ж відстань, на яку я сам випередив маленького сищика. Ми мчали стежкою і чули безперервний лемент сера Генрі та глухе ревіння собаки. Я встиг тієї ж миті, коли пес кинувся на свою жертву, повалив її на землю і вже намірився схопити за горлянку. Але Голмс всадив тварюці в бік одну за одною ще п’ять куль. Собака завив востаннє, люто клацнув зубами, звалився на спину і, судомно смикнувши усіма чотирма лапами, завмер. Я нахилився над ним, задихаючись від бігу, і приставив дуло револьвера до цієї страшної морди, що світилася, але вистрелити мені не довелося — велетенський собака вже був мертвий.
Сер Генрі лежав непритомний там, де пес наздогнав його. Ми зірвали з нього комірець, і Шерлок подякував долі, переконавшись, що той не поранений і що наша допомога прибула вчасно. А потім повіки у сера Генрі сіпнулися і він ледь помітно ворухнувся. Лестрейд просунув йому між зубами шийку фляги з коньяком, і через секунду на нас глянула пара переляканих очей.
— Який жах! — прошепотів баронет. — Що це було? Де воно?
— Його вже немає, — втішив його Шерлок. — З привидом, який переслідував ваш рід, покінчено назавжди.
Чудовисько, яке лежало перед нами, могло справді кого завгодно налякати своїми розмірами та силою. Це був не чистокровний бладхаунд і не чистокровний мастиф, мабуть, суміш — сухорлявий, страшний пес завбільшки з молоду левицю. Його величезна пащека все ще світилася блакитним полум’ям, глибоко посаджені дикі очі були обведені вогняними колами. Я торкнувся цієї голови, що світилася, і, віднявши руку, побачив, що мої пальці також засвітилися в темряві.
— Фосфор, — пояснив я.
— Так, і якийсь особливий препарат, — підтвердив Голмс, потягнувши носом. — Без запаху, щоб у собаки не притупився нюх. Даруйте, сер Генрі, що ми змусили вас пройти таке страшне випробування. Я готувався побачити собаку, але ніяк не очікував, що це буде таке страховисько. До того ж нам завадив туман, і ми не змогли гідно його зустріти.
— Ви врятували мені життя.
— Піддавши його спочатку небезпеці... Ну як, можете встати?
— Дайте мені ще один ковток коньяку, і тоді все буде гаразд. Ну ось! Тепер із вашою допомогою я встану. А що ви маєте намір робити далі?
— Наразі залишимо вас тут — ви вже досить натерпілися за цю ніч. А потім хтось із нас повернеться з вами додому.
Баронет спробував піднятися, але не зміг. Він був блідий, як полотно, і тремтів усім тілом. Ми підвели його до валуна. Він сів там, тремтячи всім тілом, і затулив обличчя руками.
— А тепер нам доведеться піти, — сказав Шерлок. — Треба докінчити розпочату справу. Має значення кожна хвилина. Склад злочину тепер у наявності, залишається тільки схопити злочинця... Б’юсь об заклад, в будинку його вже немає, — продовжував Голмс, швидко крокуючи поруч із нами по стежці. — Він не міг не чути пострілів і второпав, що гра програна.
— Ну, що ви! Це було далеко від будинку, до того ж туман приглушує звуки.
— Поза всяким сумнівом, — він кинувся слідом за собакою, адже його треба було відтягнути від тіла. — Ні, ми його вже не застанемо! Але про всяк випадок треба обшукати всі закутки.