Выбрать главу

Степлтону потрібно було будь-що-будь роздобути якусь річ із одягу сера Генрі на той випадок, якщо доведеться пускати собаку по його сліду. Діючи, як завжди, швидко та сміливо, він не став зволікати, і ми можемо не сумніватися, що і коридорний, і покоївка в готелі отримали щедру винагороду за надану йому допомогу. На жаль! Перший черевик ви­явився новим, отже, непридатним. Він повернув його, а нато­мість отримав інший. З цього факту я зробив дуже важливий висновок. Мені стало ясно, що ми маємо справу зі справжнім собакою, бо тільки цим можна було пояснити зусилля Степлтона отримати старий черевик. Чим безглуздішою та грубішою здається вам якась деталь, тим більшої уваги вона заслуговує. Ті обставини, що на перший погляд лише ускладнюють справу, найчастіше приводять вас до розгадки. Треба тільки як слід, не по-дилетантськи, розібратися в них.

Наступного ранку наші друзі завітали до нас, а Степлтон слідував за ними здалеку в кебі. Судячи з багатьох ознак і хоча б по тому, що він знав мене в обличчя, знав і мою адресу, його кар’єра не обмежувалася Баскервільською справою, я в цьому майже впевнений. Так, наприклад, за останні три роки в західних графствах було скоєно чотири великих грабунки, а злочинців знайти не вдалося. Останнє з них — це було в Фолкстон-корті в травні — не обійшлося без крові. Грабіжник у масці вклав пострілом із револьвера хлопчика-слугу, котрий застав його. Тепер я не сумніваюся, що Степлтон покращував у такий спосіб свої крихкі фінансові справи і що він уже давно став небезпечним злочинцем.

У його винахідливості та зухвалості ми могли переконатися того ранку, коли він так спритно втік від нас і потім назвався моїм же ім’ям, чудово знаючи, що я доберуся до цього кебмена. Тоді Степлтон збагнув: у Лондоні розраховувати на успіх марно, позаяк за цю справу взявся я. Він поїхав у Дартмур і став чекати приїзду баронета...

— Стривайте! — перебив я Голмса. — Ви дуже точно ви­кла­ли весь хід подій, але один пункт усе ж для мене незрозумілий. Що сталося з собакою, коли його господар поїхав до Лондона?

— Питання дуже істотне, я сам цим зацікавився. У Степлтона, звісно, був якийсь спільник, хоча навряд чи він ділився з ним усіма своїми планами — це означало б повністю потрапити до нього в залежність. Пам’ятаєте слугу в Мерріпіт-гаузі, старого Антоні? Він жив у Степлтонів кілька років, ще тоді, коли у них була школа, і, певна річ, знав, що вони чоловік і дружина. Так от, той самий Антоні зник безслідно, в Англії його немає. Зверніть також увагу на те, що ім’я Антоні зустрічається у нас досить рідко, а в Іспанії та Латинській Америці Антоніо трапляються на кожному кроці. Дідуган теревенить англій­ською не гірше за пані Степлтон, але з тим же дивним акцентом. Я сам бачив, як він ходив у глиб Ґрімпенської багнюки стежиною, позначеною Степлтоном. Тому цілком імовірно, що в час відсутності господаря собаку годував слуга Антоні, хоча, можливо, йому й було невтямки, з якою метою його тут тримають.

Отже, Степлтони повернулися в Девоншир, а незабаром туди приїхали і ви зі сером Генрі. Тепер скажу кілька слів про себе. Ви, мабуть, пам’ятаєте, що, розглядаючи лист, надісланий серу Генрі, я зацікавився, чи є на ньому водяні знаки. Я підніс аркуш до очей і вловив легкий запах — від нього пахло парфумами «Білий жасмин». Є сімдесят три сорти парфумів, які досвідчений сищик повинен вміти відрізняти один від іншого. Я на власному досвіді переконався, що успішне розслідування злочинів не раз залежало саме від цього. Якщо пахне жасмином, отже, автор листа — жінка, а на той час Степлтони вже зацікавили мене. Так я второпав, що собака існує насправді, і здогадався, хто злочинець, ще до своєї поїздки в Девоншир.

За Степлтоном треба було встановити стеження. Але якщо б я стежив за ним, перебуваючи у вашому товаристві, він би від­разу ж насторожився. Довелося обдурити всіх, у тому числі й вас. Я сказав, що залишуся в Лондоні, а сам поїхав слідом за вами. Незручності, які мені довелося витерпіти, зовсім не такі страшні, як вам здається. Втім, подібні дрібниці не мають заважати нашій роботі. Я жив, власне, в Кумбі-Тресі, а печеру на болотах навідував лише в тих випадках, коли треба було опинитися ближче до місця дії. Картрайт приїхав у Девоншир разом зі мною і, швендяючи всюди під виглядом сільського хлопчика, дуже мені допомагав. Крім цього, він постачав мене їжею та чистою білизною і стежив за вами, коли я займався Степлтоном. Так що, як бачите, всі ниточки були у мене в руках.