— Це перша дружина Коротуна, — сказала Лінда Кобб. — Перша місіс Кобб.
— Евелін, — уточнив Коротун.
Перша дружина довго залишалася на екрані. Було дивно дивитися на неї і слухати, як вони про неї говорять. Харлі глянув на мене. Мабуть, теж про це подумав. Лінда Кобб запитала, чи хочемо ми ще чогось випити або, може, скуштувати мигдалевого печива. Ми відмовилися. Коротун далі щось розповідав про першу місіс Кобб. Вона досі стояла біля входу в літак, усміхалася й розкривала рота, але було чути тільки шум проєктора. Людям доводилося обходити її, щоб зайти в літак. А вона стоїть і махає в камеру. Махає всім нам, прямо у вітальню Коротуна. Махає і махає.
— А ось і Евелін, — щоразу повторювала нова місіс Кобб, коли перша місіс Кобб з’являлася на екрані.
Коротун міг показувати фільми всю ніч, але ми сказали, що нам час іти. Харлі навіть причину придумав. Я вже не пам’ятаю, що саме.
Конні Нова лежить у шезлонгу. Половину обличчя закривають окуляри від сонця. Ноги і живіт блищать від лосьйону. Якось увечері, невдовзі після переїзду, вона влаштувала вечірку. Це було ще до того, як вона вигнала свого юриста і знюхалася з патлатим. Вечірка на честь новосілля. Запросила нас із Харлі, ще кількох людей. Компанія нам не сподобалася. Ми зайняли собі місця біля дверей. Там і сиділи. Для нас вечірка тривала недовго. Хлопець Конні роздавав лотерейні квитки. Приз — безкоштовний юридичний супровід розлучення. Участь могли брати всі. По колу пустили миску, і кожен тягнув із неї папірець. Коли миска дійшла до нас, усі засміялися. Ми з Харлі переглянулися. Я не витягала. Харлі теж. Але я бачила, як він дивиться на ту миску. Він похитав головою і подав її сусідові. Навіть Коротун і нова місіс Кобб тягнули папірці. На виграшному папірці ззаду було написано: «Дає право на одне безкоштовне розлучення», а також підпис адвоката й дата. Адвокат хоч і був алкоголіком, але ж хіба так можна? Всі, крім нас, тягнули папірці, так усім було весело. Жінка, яка витягнула виграшний, заплескала в долоні. Наче в телевікторині.
— Чорт забирай, уперше в житті я щось виграла!
Казали, її чоловік військовий. Хтозна, разом вони чи все ж розлучилися. Вигнавши юриста, Конні Нова завела собі нових друзів.
Ми пішли з вечірки одразу після конкурсу. Дійство справило на нас таке враження, що ми навіть не говорили. Тільки хтось із нас сказав:
— Не віриться, що можна було таке придумати.
Можливо, це була я.
Десь за тиждень Харлі питає, чи знайшов швед роботу. Це він про Холіца. Ми щойно пообідали. Харлі сидить у своєму кріслі та п’є содову. Але телевізор іще не вмикав. Кажу, що не знаю. Я і правда не знаю. Чекаю, чи скаже він щось іще. Та він мовчить. Хитає головою, ніби думає про щось своє. Потім тисне на кнопку, і телевізор оживає.
Вона знайшла роботу. Влаштувалась офіціанткою в італійському ресторані за декілька кварталів звідси. У неї розділена зміна. Спочатку вона на обідах, тоді їде додому, а ввечері працює знов. Отак і їздить туди-сюди. Хлопці весь день у басейні, а Холіц не вилазить із квартири. Не знаю, що він там робить. Одного разу я зробила їй зачіску. Вона розповіла, що після коледжу працювала офіціанткою, тоді й зустріла Холіца. Подавала йому млинці десь у Міннесоті.
Того ранку вона попросила мене про послугу. Треба було зробити їй зачіску між змінами. Спитала, чи я встигну. Я сказала, що перевірю розклад. Запросила її всередину. На вулиці було градусів сорок.
— Я знаю, що треба було раніше записатися, — сказала вона. — Але вчора прийшла з роботи і побачила в дзеркалі, як відросли корені. Подумала, що пора привести себе в порядок. А інших майстрів я тут не знаю.
Я глянула, що на п’ятницю чотирнадцятого серпня в мене нікого не було.
— Можемо на другу тридцять або на третю.
— Краще на третю, — каже вона. — А зараз мені треба бігти, бо запізнюся. Начальник у мене ще той гівнюк. До зустрічі.
За пів години я попередила Харлі, що у мене клієнт, тож йому доведеться дивитися бейсбол у спальні. Він щось побурчав, але змотав шнур і перебрався у спальню. Зачинив за собою двері. Я перевірила, чи в мене все готове. Поправила журнали, щоби зручно було дотягнутися. Потім сіла поруч із сушаркою й почала підпилювати нігті. На мені рожевий робочий халат, я завжди вдягаю його, коли роблю зачіски. Підпилюю нігті й подеколи визираю у вікно.
Вона проходить під вікном і дзвонить у двері.
— Заходьте, — кажу. — Відчинено.