Вона поправляє спідницю на колінах.
— Якби хтось запитав, я так відповіла б. Але вже ніхто не питає, — вона знову зітхає. — Ще довго?
— Ні, майже все, — кажу я.
— Тобі, напевно, цього не зрозуміти. У вас геть не так.
— Чого ж, — кажу я. Підсуваю стілець до неї. Починаю розповідати, як ми жили до переїзду сюди і як живемо зараз. Як на зло, Харлі не сидиться в кімнаті. Він вийшов, але навіть не глянув на нас. Зі спальні чути шум телевізора. Він підходить до мийки набрати склянку води. П’є, закинувши голову назад. Кадик піднімається і опускається.
Я піднімаю сушарку і підбираю її зачіску з обох боків.
Поправляю локон:
— Як новенька.
— Ой, якби ж то.
Хлопці з ранку до ночі сидять у басейні. Навчання ще не почалося. Бетті ходить на роботу. На зачіску більше не приходила. Цікаво, чому. Може, їй не сподобалося. Іноді, коли в мене безсоння, а поруч Харлі спить як убитий, я уявляю себе на місці Бетті. Що я робила б?
Першого вересня Холіц відправляє сина заплатити за оренду. Першого жовтня теж. Щоразу платить готівкою. Я беру в хлопця гроші, перераховую і виписую квитанцію. Холіц знайшов якусь роботу. Принаймні схоже на те. Щодня кудись їздить на своєму фургоні. Виїжджає рано-вранці, повертається під вечір. Бетті проходить повз вікнами о пів на одинадцяту й повертається о третій. Махає мені, коли бачить. Але не всміхається. Потім я знову бачу її о п’ятій, коли вона повертається на роботу. Холіц приходить трохи пізніше. І так до середини жовтня.
Вони познайомилися з Конні Нова і патлатим Ріком. Із Коротуном і новою місіс Кобб теж. Іноді в неділю вони всі разом сидять біля басейну, щось п’ють і слухають радіо Конні. Харлі якось розповів, що бачив їх усіх за будинком, де у нас місце для барбекю, в купальниках. Сказав, що швед іще той здоровань. Вони там їли хотдоги й пили віскі. Всі були п’яні.
Була субота, вже близько опівночі. Харлі спав у кріслі. Знову мені вимикати телевізор. Тоді він прокинеться і запитає: «Нащо ти вимкнула? Я ж дивився». Так і скаже. Завжди так робить. Так-от, телевізор іще працює, а я сиджу в бігуді й гортаю журнал. Поглядаю на екран. Але не можу зосередитися на серіалі. Всі вони там, біля басейну, — Коротун і Лінда Кобб, Конні Нова та патлатий, Холіц і Бетті.
До басейну не можна після десятої. Але їм байдуже. Харлі нагадав би їм правила, якби прокинувся.
Добре, що їм весело, але час уже було закінчувати це свято. Я постійно вставала і визирала з вікна. Всі, крім Бетті, були в купальниках і плавках.
Вона досі була в робочій формі. Але боса. У неї в руках була склянка, вона пила разом з усіма. Я досі не вимкнула телевізор. Хтось із них щось крикнув, а інший підхопив і засміявся. Я побачила, як Холіц одним махом осушив склянку і поставив на землю. Потім підійшов до роздягалки. Підсунув до неї стіл і виліз на нього. А тоді — здавалося, без жодних зусиль — заліз на дах. І правда сильний. Патлатий так зрадів, аж заплескав. Інші теж підбадьорювали Холіца. Треба піти й покласти край цим веселощам.
Харлі розвалився у кріслі. Телевізор шумів. Я відчинила двері й вийшла. Холіц стоїть на даху роздягалки. Інші підбадьорюють його.
— Давай, у тебе вийде!
— Тільки на живіт не впади!
— Ми в тебе віримо!
Потім чую голос Бетті:
— Холіце, ти думаєш, що робиш?
Холіц стоїть на краю. Дивиться на воду. Мабуть, прикидає, наскільки треба розбігтися. Відступає назад. Плює в долоню й потирає руки. Коротун кричить:
— Давай, зроби це!
Я бачу, як він падає на бортик басейну. Чую його крик.
— Холіц! — кричить Бетті.
Усі біжать до нього. Коли я підбігаю, він уже сидить. Рік тримає його за плечі й верещить прямо в очі:
— Холіце! Ти мене чуєш?!
На лобі в нього рана, очі порожні. Коротун із Ріком садять його на стілець. Хтось подає рушник. Холіц тримає його, ніби геть не розуміє, що треба робити. Хтось дає йому попити. Але з цим Холіц теж не може розібратися. Всі йому щось кажуть. Холіц витирає рушником обличчя. Прибирає, дивиться на кров. Сидить собі й розглядає. Наче взагалі нічого не розуміє.
— Дайте я подивлюся, — підходжу ближче. Все погано. — Холіце, ти як?
Але Холіц просто дивиться крізь мене.
— Треба в лікарню.
Бетті слухає мене, і її починає трясти. Вона повертається до Холіца. Подає йому інший рушник. Вона ніби твереза. Всі інші п’яні. М’яко кажучи.
Коротун повторює за мною:
— Веземо його в лікарню.
— Я теж поїду, — каже Рік.
— Поїдемо всі, — каже Конні Нова.
— Так, краще разом, — підтримує Лінда Кобб.
— Холіце, — кажу я.